Палагія Василівна не пам’ятає, як подарувала квартиру...

Одинока мешканка Прилук 81-річна Палагія Василівна Селезньова 26 серпня минулого року підписала договір дарування двокімнатної квартири соціальному працівникові Ганні Нефедовій, а нині хоче через суд повернути відписане майно назад. Вона вважає, що її ошукали у дні, коли погано почувалася.

Чи так це? За листом ветерана праці ми вирішили вирушити у дорогу. У відділенні соціальної допомоги м. Прилук знають про цей випадок, сумніваються у нечесності свого працівника. Керівник установи Валентина Соколовська позитивно охарактеризувала підлеглу.

— Ганна Миколаївна дуже порядна людина, — каже і її колега Ірина Грачова. — Вона кілька років обслуговувала стареньку, а коли їй зовсім стало зле, виходила її, повернула до життя.

Мені знайшли пояснювальну записку колишньої працівниці (після скарги Селезньової вона звільнилася. — Авт.).

«У серпні 22 числа я прийшла відвідати П. Селезньову, — зазначала у ній Г. Нефедова. — 21 серпня вона отримала травму (перелом шийки стегна). До мого приходу вона лежала, ніхто із сусідів не викликав «швидкої до помоги». Я поїхала з нею у лікарню, думали, що її покладуть. А там відмовили. Наклали гіпс і сказали забирати додому. Машини не дали. Я за свої кошти знайшла авто і привезла її додому. Бігала, шукала людей по всій вулиці, зупиняла всіх перехожих, щоб занести її у хату. Саме того дня вона запропонувала, щоб я за нею доглядала. Дзвонила сама до нотаріуса, вона її знайома, щоб та прийшла зробити документ на мене пошвидше, щоб квартира не пішла державі. (...) Хата одписувалася п’ять разів, сусіди казали, щоб я не згоджувалася на заповіт, бо обдурить. Доглядала, як могла, старалася не образити. Купала, перевдягала, варила їсти, годувала. Біля неї посадила чоловіка, бо сама працюю.(...) Пенсії її не одержувала. Вона віддавала сусідці. Я купляла два місяці памперси, придбала судно. Годувала за свої гроші. Документ на квартиру вона забрала, при цьому сказала, чого він повинен бути у мене, а не в неї...»

Біля під’їзду багатоповерхівки, у якій проживає П. Селезньова, знайомлюся з пенсіонерами-сусідами хворої. Виявляється, серед них була і Ганна Сердюк, яка вже сьомий місяць доглядає стареньку. Вона і провела мене до Палагії Василівни.

Жінка лежала на дивані. Після переломи шийки стегна вона вже втратила можливість пересуватися.

— Я приїхала сюди у Прилуки після навчання за розподілом, — розповіла. — Заміж не вийшла. Тож оце на старість залишилася сама. А цей будинок я теж своїми руками будувала. Він був позаплановий, тож ми будували в основному його своїми силами.

Старенька не тішить себе ілюзіями, що стане на ноги і знову почуватиметься краще. Вона має інвалідність першої групи, перенесла два інсульти, сім операцій.

— У мене у другій кімнаті лежить пам’ятник на могилу, все для похорону, — зізнається. — Тільки ж боюся, аби мене не так поховали, як одного мого знайомого, теж одинокого. Квартиру забрали, а нічого не поставили. На могилі — ямка... Отака вдячність.

Палагія Василівна підозріло ставиться до своїх піклувальників-опікунів. Перша сусідка, якій заповіла квартиру, загинула. Тож довелося переписувати заповіт на інших сусідів. Щоразу, як пояснила вона, були причини для зміни заповіту.

Вередування власниці солідного капіталу у формі 40, 7 квадратного метра житла? Зрештою, жінка на те має право. Вона ніби вивчала претендентів на квартиру по їх справах у піклуванні про неї.

Сьогодні Палагія Василівна каже, що не може пригадати, як вона підписувала договір 26 серпня 2009 року:

— Я була в такому стані, що після обезболюючих ліків нічого не пам’ятаю, та ще на п’ятий день після перелому. А нотаріус Колодуб каже, нібито я дзвонила їй оформляти договір дарування квартири. Я такого зробити не могла...

— А чим не догодила Нефедова? — запитую. — Вона доглядала ж за вами кілька місяців.

— Вона помила мене у якійсь воді, що з’явився сип. Він і до цього часу не зійшов. Телефон не працював...

З розмови дізнаюся, що конфлікт із соціальним працівником набув загострення через підозри, що її хочуть позбутися завчасно. Безперечно, у такому віці при важких захворюваннях оточуючий світ сприймається загострено, а у різних діях близьких людей вбачається підступність, корисливі наміри.

— Якби я була якоюсь аферисткою, — зазначає у розмові зі мною Г. Нефедова, — то хіба б віддала договір дарування Палагії Василівні? Він же і зараз у неї. Нотаріус, до речі, її просила не поспішати, вона давала їй тиждень на роздуми. Але тоді Палагії Василівні думалося, що вона живе останні дні.

Не викликає сумніву, що рішення Селезньової про дарування квартири соціальному працівникові шокувало мешканців будинку, особливо декого з тих, хто раніше піклувався про пенсіонерку і мав надію отримати безкоштовно житло. Тож явно «конкурентку», яка три роки приходила від соціальної служби до потерпілої, останній було подано у негативному світлі як недоброчесну людину. Швидше за все, з цих причин Нефедова була відправлена «у відставку».

— А кому відпишете квартиру, як її відсудите? — запитую П. Селезньову.

— Сердюк Ганні Олександрівні, моїй рятівниці.

Можливо, суд і вирішить на користь останньої. Однак Палагія Василівна має, допоки живе і володіє таким солідним капіталом, як міська квартира, і своє право змінювати піклувальників-опікунів і в подальшому.

Прилуки

Чернігівської області.

На знімках: Такою Палагія Василівна була у молодості...; ... і зараз.