Чи не час «Солоному Лиману» стати курортом?

Як з’явилося тут, серед степу, солоне озеро — загадка. Проте його цілющі властивості люди розгадали. Здавна помітили: у коней, які потрапляли з лугів в імлисті грязі, швидко заживали на ногах рани. Хтозна, кому першому спало на думку прикласти до хворого місця диводійний намул, а от про тих, хто відкрив Солоний Лиман для загалу, хто дав поштовх для розвитку здравниці, пам’ятають.

У 1888 році на цілющі властивості тутешніх грязей звернули увагу видатні геологи Микола Соколов і Валеріан Домгер. Після них тут побувала не одна експедиція. Але тільки в липні 1928 року сюди прийняли на лікування перших десятьох хворих. У невеликій селянській хаті стояли дві цинкові ванни і дві дерев’яні кушетки. Ропу та грязі для процедур підігрівали у котлах. У сусідніх двох хатах містився стаціонар.

У 1947 році хутір Новотроїцький уже називали курортом місцевого значення, і лікувалося тут близько сімдесяти хворих, які мешкали у двоповерхових будівлях, що функціонували потім ще багато літ, — останнім із такого приміщення у новий корпус у вересні 2004 року перебралося дитяче відділення. Тим часом, окрім грязей, на території Солоного Лиману наприкінці сімдесятих розвідали ще й неабиякі запаси мінеральних вод.

Новий етап розвитку курорту пов’язують з ім’ям Юрія Бабича. Саме за його головування у 1988 році облвиконком прийняв рішення про розширення і реконструкцію здравниці. Цю справу Юрій Петрович продовжував і вийшовши на пенсію: у жовтні 1991 року за його ініціативи створили асоціацію «Солоний Лиман», яка об’єднала близько вісімдесяти підприємств та організацій області, її підтримали обласна державна адміністрація, а також Дніпропетровський, Дніпродзержинський і Криворізький міськвиконкоми. Завдяки їм з’явилися нові ошатні корпуси і завершився, як образно висловився головний лікар Валерій Гаркуша, перехід від конячки, відра і газової горілки до надпотужних насосів, титанових труб і реакторів, виготовлених на індивідуальне замовлення. Кілька старих відер (одне витримувало не більше місяця) зберегли для історії.

З пуском у дію в березні 2001 року першої черги нового комплексу введено стаціонарні відділення для дорослих, грязеве, бальнеологічне, фізіотерапевтичне, відділення ЛФК, плавальний басейн, басейн підводного витяжіння, харчоблок, господарські споруди. У 3,5 разу збільшилось співробітників і у 3,4 разу — ліжок.

— Тепер маємо 340 ліжок, сто з них — для дітей. Крім того, у дитячому корпусі є п’ятнадцять ліжок для мам, які доглядають важкохворих дітей, — каже заступник головного лікаря з медичної частини Наталя Скурідіна. — Більшість наших пацієнтів мають захворювання опорно-рухового апарату, зокрема, остеоартрози, остеохондрози, захворювання і ушкодження кісток, наслідки переломів. Беремо на лікування також хворих з ушкодженням головного і спинного мозку, так званих спинальників. Дитяча патологія — це переважно ДЦП і сколіози. А вони дедалі частіше нагадують про себе у важкій формі. Лікуємо не тільки грязями нашого озера, а й мінеральною хлоридно-натрієвою водою, яку використовуємо для ванн, різноманітних душів — Шарко, циркулярних, гідро-лазерних, підводних масажів. Маємо три водозабори: лікувально-столову воду беремо на глибині 25 метрів, для процедур — на глибині 50 метрів. І з найглибшої свердловини — до 280 метрів — дістаємо бромну воду для бальнеологічних ванн. Зцілює тут і саме повітря, щедро здобрене йодом і бромом.

— Кажуть, що ваша вода нічим не поступається славнозвісним Єсентукам. Це правда?

— За своїм типажем, зокрема, мінералізацією — 15 мг/дм куб. —вода Солоного Лиману підходить до вод Єсентуків. Свердловини з такою водою є і в Євпаторії. Маємо відповідні висновки Одеського науково-дослідного інституту медичної курортології та реабілітації. Наша мінеральна вода надзвичайно корисна для тих, хто має проблеми із шлунково-кишковим трактом. Але для хворих на жовчовивідні шляхи, жовчокам’яну хворобу і виразку шлунка вона не годиться. Тому ми надзвичайно ретельно відбираємо пацієнтів. Це стосується і лікування грязями, оскільки вони несуть навантаження на серцево-судинну систему. Ми не приймаємо тих, хто перебуває на стадії загострення хвороби або має супутні захворювання інших систем, які не дозволяють застосовувати грязі.

Сьогодні у «Солоний Лиман» люди потрапляють безоплатно, за направленням лікаря, бо за статусом це — комунальний заклад «Обласна фізіотерапевтична лікарня», і фінансується він з обласного бюджету. Торік ліжко-день обходився у 162 грн. 37 коп., левова частка витрат припадає на енергоносії, оскільки воду і грязі треба гріти круглий рік, у холодну пору в палатах підтримувати відповідний температурний режим, бо після процедури хворому потрібно бути у теплі. Тривалість лікування — 21-22 дні. Відбирають пацієнтів медичні заклади за місцем проживання. Частина направлень йде цільовим призначенням на підприємства, які брали участь у будівництві.

За весь минулий рік тут поправили своє здоров’я до 4,5 тисячі жителів Дніпропетровщини, з них понад 10 відсотків — із сільської місцевості. Багато пацієнтів приїжджають сюди по чотири-вісім разів! Переважна більшість — пенсіонери.

— А от люди працездатного віку, на жаль, не всі можуть дозволити собі, наприклад, реабілітацію після травми, оскільки на таке лікування зараз не видають листок непрацездатності, — пояснює Валерій Гаркуша. — Треба або чергову відпустку на це витрачати або брати за свій рахунок.

Шкода, що можливості «Солоного Лиману» використовуються не на повну силу. Знаходячись у курортному місці, курортом, у повному розумінні слова, він так і не став.

Нереалізованими залишилися й чимало планів: зокрема, щодо впровадження новітніх технологій і забезпечення більш сучасним обладнанням, завершення будівництва. «Дорослі» корпуси встигли «закільцювати» переходами з процедурними, бюветом, харчоблоком, тому колясочники безперешкодно пересуваються без допомоги медпрацівника, не треба одягатися, щоб «перебігти» на процедури або на сніданок чи обід. А от дітки «бігають»: теплі переходи до їхнього спального корпусу збудувати не встигли. Особливо незручно взимку, коли хвору дитину, особливо з дитячим церебральним паралічем, треба по кілька разів на день вдягати-роздягати. Велика проблема — обводнення озера: через інтенсивне випаровування влітку воно перетворюється на пластилін.

Лише за рахунок обласного бюджету найближчим часом неможливо ці проблеми розв’язати. Згадувана асоціація перестала існувати, отже, на підприємства теж розраховувати не доводиться. Можливо, варто подумати про зміну статусу, що забезпечило б закладу фінансування нагальних проектів і перспективний розвиток, а жителям інших регіонів — можливість скористатися цілющим намулом солоного озера і напитися місцевих «Єсентуків».

Новомосковський район

Дніпропетровської області.