Футбол. Наприкінці червня виповнилося рівно рік з початку тренерської роботи  Ігоря Гамули в ужгородському «Закарпатті». Він прийшов до колективу якраз на його підйомі: у сезоні 2008/2009 команда виграла першу лігу і мала дебютувати в елітному дивізіоні. Перед Ігорем Васильовичем стояло завдання закріпитися у Прем’єр-лізі. Однак не вийшло. Тож тепер у сезоні 2010/2011 Гамула змушений підкорювати вершини першої ліги. Отже, про плани і наміри закарпатського клубу наша розмова з його тренером.

— Можливо, просто декому подобається моє гостре слівце у розмові з журналістами, — починає діалог тренер «Закарпаття». — Однак насправді, вважаю, це не головне. Ужгород пристойно сприймався в когорті найсильніших футбольних дружин країни. Скажіть, чи багато цього року аутсайдерів змогли відібрати чотири очки у суперграндів — «Динамо» і «Шахтаря»?

— Натомість ваша команда щедро дарувала залікові бали собі подібним — «Чорноморцю», «Оболоні», «Кривбасу», «Іллічівцю»...

— Саме на цьому ми й погоріли. Відверто зізнаюся, що подеколи не впізнавав своїх підопічних. Приміром, домашню гру з одеситами повинні були обов’язково вигравати, але вдовольнилися лише очком. Так було і з «Таврією», і з маріупольцями. Меншою мірою з «Оболонню». Все-таки, у той період протягом восьми днів команда зіграла три матчі, і після виїзної нічиєї з «Арсеналом», перемога над «Динамо» сил на «пивоварів» просто не вистачило. А шкода. Як з’ясувалося, то був початок нашого кінця.

— Хотілося б почути він вас: завдяки чому «Закарпаття» переграло у тому знаменитому матчі київське «Динамо»?

— Як на мене, у березні наш колектив показував досить якісну гру. І це багато що пояснює. Варто сказати й про те, що чемпіон тоді перебував не в найкращих кондиціях. Та я б не став акцентувати увагу на цьому поєдинку, якщо хочемо вести діалог без зайвих похвал. Адже поставлене завдання ми не виконали. І тепер доведеться скуштувати хліба першої ліги.

— То в чому, коли не секрет, причина невдачі в чемпіонаті?

— Не хотів би надто виправдовуватися перед уболівальниками, акцентуючи на невезінні, помилках окремих футболістів, котрі зрештою призводили до поразок із таким звичним для нас рахунком 0:1. Двічі мінімально поступалися «Іллічівцю», а ще «Оболоні», «Шахтарю», «Таврії», донецькому і запорізькому «Металургам», «Карпатам». Вважаю, насамперед, винний тренер. І я неодноразово заявляв у ЗМІ, що всю відповідальність за результат беру на себе.

— Як пережили виліт вашого клубу з еліти?

— Повірте, безсонних ночей було вдосталь (тривала пауза)... Але така вона, примхлива футбольна доля: доводиться переживати і аж надто неприємні моменти. Вже тепер разом із віце-президентом Олегом Мукомелом та генеральним директором клубу Іваном Шіцом працюємо над змінами в основі. Права на помилку більше немає — наспів час перемагати. Власник клубу (Нестор Шуфрич) озвучив завдання: з першого місця повернутися до Прем’єр-ліги.

— А чи вистачить для цього фінансової потуги у, здається, не такого вже й багатого «Закарпаття»?

— Я добре усвідомлюю реалії нинішнього футболу: немає грошей, не буде і якісної гри. В Ужгороді тепер досить сприятлива ситуація. Недарма минулого сезону нам удалося запросити відомих в Україні футболістів - Олександра Трішовича, Рубена Гомеса, Олександра Зотова, Вадима Болохана та Мірко Райчевича. А нині зберегти кістяк. Звісно, кадрові перебудови у складі обов’язково будуть. Матиме вплив і ліміт на легіонерів, яких у першій лізі одночасно на полі може бути лише троє.

— Ігоре Васильовичу, то коли можна знову побачити «Закарпаття» у Прем’єр-лізі?

— Переконаний, що рівно за рік. Гідних суперників у боротьбі за підвищення не бракує. Назву лише «Чорноморець», «Олександрію», «Львів», «Сталь». Але все залежатиме від нас. Гадаю, Ужгород повинен довести свою майстернысть ы без проблем оформити підвищення у класі. Бо наше місце саме у когорті найсильніших!

— Віримо і вболіватимемо. Дякуємо за розмову.

Інтерв’ю провели Ростислав БУНЯК та Василь НИТКА.