Фермери працюють у складчину

— На початку двотисячних працюючи головним агрономом, якось заробив за місяць на дві буханки хліба, — розповідає фермер з Лукашівки Чернігівського району Григорій Ткаченко. — Хіба за такі гроші прогодуєш родину?

Ось так у 2003 році він вирішив порвати з ледь існуючим господарством і забрав пай дружини та свій, всього 6,22 гектара. Мав коня, дві корови.

— Позичив у сестри 200 доларів, щоб купити насіння, — зізнається. — Знаєте, виросло все. Віддав борг. Ще й 100 доларів прибутку отримав.

Так розпочав самостійно господарювати на власній землі. Через рік додав до неї ще й наділи тещі і тестя, позичив 2500 доларів і купив трактор ЮМЗ, причеп, плуг. Перші врожаї видалися високими, і чоловік вирішив розширятися.

У 2005-му Григорій Ткаченко зареєстрував фермерське господарство, отримавши 50 гектарів землі. Відтоді агроном щороку зароблені гроші вкладає у придбання нової техніки. Крім того, бере кредити, позички у рідних.

Як результат, нині має 4 нові трактори і 2 старі, 2 німецькі комбайни, чимало сільгоспінвентарю. Більшість селян надали йому в оренду свої земельні і майнові паї. Сьогодні фермер обробляє 700 гектарів, викупив у людей майнові частки. І тепер у нього є ангари, майстерні, тваринницькі приміщення. Облаштував і сучасний офіс поблизу виробничої бази.

Але своєму успіхові фермер передусім завдячує кооперації з колегою «по нещастю» Сергієм Коробкою. У нього теж у 1990-х виникла проблема, як прогодувати сім’ю. Тож спочатку виміняв у сусідньому районі лоша, потім на позичені гроші аж у Бахмачі купив старого комбайна.

— Я подумав, — зазначає, — що трактором я виорю наділ, а як збиратиму врожай? А комбайном я зароблю і на оранку, і на все інше.

Оскільки у колгоспі працював слюсарем, самостійно довів до ладу «Ниву». Сергій почав допомагати Григорію збирати врожай, а взамін отримував оранку. Працювали позмінно і вдень, і вночі. Через це техніка не простоювала, і від неї обидва отримали максимальну віддачу. Разом, зрештою, друзі дійшли висновку, що у подальшому краще купувати нові трактори: «Ми будемо на них робити, а не ремонтуватися». Взяті у кредит гроші у 2007 році направили на оновлення власного техпарку. Обидва ризикували, але отримали непоганий урожай, і розрахувалися з кредиторами.

Сергій Коробка теж зареєстрував фермерське господарство, нині має своєї та орендованої землі 300 гектарів, три трактори, комбайн.

— Щоб викупити майно селян, у мене не було грошей, — каже С. Коробка. — Але я пообіцяв людям, що через 2—3 роки розплачуся. Ще залишилося виплатити 100 тисяч. Орю за майно городи, заготовляю сіно...

Фермери на одній з лукашівських ферм тримають 130 голів великої рогатої худоби, з них 45 корів. Кожен має свій облік, бухгалтерію, але дуже часто допомагають-виручають одне одного.

— Уся худоба стоїть на моїй фермі, — каже С. Коробка. — А моє зерно зберігаємо в ангарі Григорія Ткаченка.

Велика кількість землі потребує додаткових рук. Нині у Григорія Ткаченка, приміром, працює 16 чоловік. Здавалося б, на селі багато безробітних. Однак важко серед них знайти тямущих, гарних механізаторів.

— У мене один чоловік трактор двічі мало не спалив, — зізнається Сергій Коробка.

Фермерам довелося проводити у селі відповідну «роботу», аби кількох сільчан визволити з алкогольного дурману, закодувати. Тепер мають надійних помічників, які добре працюють і радують заробітками свої родини.

Обидва фермери забезпечують працюючих безплатними обідами. Їх готують дружини. Нині у полі дозріває урожай жита, озимої пшениці, проса, гречки, ячменю, вівса, картоплі. А найгарячіше — на сінокосі. Треба якнайшвидше заготовити якнайбільше сіна для худоби.

Зіпершись на ноги завдяки взаємодопомозі один одному, друзі думають поступово розвивати тваринницьку галузь. За відповідних вкладень у старі тваринницькі приміщення там можна незабаром розмістити додаткове поголів’я худоби.

Чернігівська область.

На знімку: лукашівські фермери Григорій Ткаченко (ліворуч) та Сергій Коробка у полі прогнозують, який буде врожай.