Вдруге — у ту саму річку?

Є дуже простий спосіб довідатися, як люди ставляться до політики: треба просто поїздити в тролейбусах, прислухаючись, про що між собою розмовляють пасажири. Були часи, коли яких тільки суперечок можна було там наслухатися! А тепер про що тільки не говорять — тільки не про політику. Імунітет виробився. Все тече, все змінюється...

Житомирщина мовби повернулася на шість років назад, у період, що передував старту бурхливих президентських перегонів. Облдержадміністрацію знову очолює Сергій Рижук, як і в 2004 році. Причому, ще коли тривала чергова сесія Житомирської обласної ради, на якій головним пунктом порядку денного був звіт попереднього голови облдержадміністрації Юрія Забели про виконання програми економічного і соціального розвитку області на 2009 рік, а прес-служба ОДА вже розсилала редакціям місцевих видань запрошення на офіційне представлення нового очільника області. Прізвище не називалося, не було ще й указу на сайті Президента, та ніхто не сумнівався, кому вручатимуть квіти. Бо з самого початку після другого туру президентських виборів найвірогіднішими претендентами називали тільки двох народних депутатів-регіоналів від області: Сергія Рижука та ще Миколу Присяжнюка, який, до речі, у  2004 році був першим заступником у того ж таки Рижука. Але другий варіант швидко відпав:  М. Присяжнюк став міністром агрополітики, тож і посада очільника обласної організації ПР згодом перейшла до Сергія Миколайовича.

Вибір Президента можна легко зрозуміти: у С. Рижука — великий досвід керівної роботи. Стартувавши після вузу з посади головного економіста колгоспу в Чуднівському районі, став через кілька років інструктором сільгоспвідділу обкому партії. Працював першим секретарем обкому комсомолу, першим секретарем Ємільчинського райкому партії, міністром агрополітики. А з січня 2004-го по лютий 2005-го — голова Житомирської ОДА. Помаранчеві події, поки не був обраний народним депутатом від Партії регіонів, перетворили його на деякий час на заступника директора наукової бібліотеки.

Якщо список керівників районів після повернення С. Рижука досить швидко значно оновився, то серед його найближчого оточення — стабільність. Якщо не брати до уваги першого заступника голови ОДА, що звільнився у зв’язку з виходом на пенсію, то змінився тільки один заступник, який очолив держархів області, а на його місце прийшов Йосип Запаловський, котрий уже має досвід роботи на цій посаді. Решта заступників працюють і далі, хоч один з них, Ігор Орлов, представляє в обласній раді БЮТ. Цілком можливо, що керівник області хоче таким чином знайти спільну мову з депутатами. До речі, на одній з перших прес-конференцій Рижука прямо запитали, як він бачить співпрацю з облрадою, яку очолює представник БЮТ і в якій фракція ПР за чисельністю поступається помаранчевим та білосердечним. Відповів оптимістично, що не бачить жодних проблем, спільну мову знайде, і назвав прізвища тих, кого вважає своїми «прямими вихованцями».

До речі, ще в листопаді минулого року фракція «Нашої України» вийшла з коаліції з БЮТ та СПУ. Причину було названо таку: єдність коаліції зруйновано, що стало прямим наслідком переваги особистих інтересів однієї політичної сили — БЮТ над колективними зобов’язаннями, а «Наша Україна» не хоче бути безсловесною ширмою для беззаконня і популізму. Заява, озвучена на сесії, ні на кого тоді особливого враження не справила — всі вже звикли до до таких взаємних звинувачень. А тепер обом сторонам, схоже, вже не до того. Попередній голова ОДА спершу покинув лави «Нашої України», вступивши в «Єдиний центр», потім знову повернувся в «Нашу Україну», щоб очолити її обласну організацію. Схожа міграція була й серед керівників нижчого рангу. Все це геть розмило колись привабливий образ цієї політсили. А фракція БЮТ раніше була на короткому повідку з Києва, тепер він нібито ослаб. Сесійні засідання останнім часом проходять спокійно, вони перестали бути цікавими для тих представників місцевих ЗМІ, яким потрібні «смажені факти.»

А ще був цікавий збіг (чи не збіг?): за лічені години до того, як з’явилося офіційне повідомлення про призначення  С. Рижука головою ОДА, в облраді відбулися кадрові зміни. Заяву про відставку з посади заступника голови облради подав соціаліст Михайло Дімонт. Замість нього було обрано представника Партії регіонів Андрія Дяченка. В обласної організації СПУ — взагалі скрутні часи. Видно це вже навіть з того, що вона перестала видавати свою газету, чого не було в найскладніші для партії роки. У комуністів усе стабільно, спокійно, без конфліктів усередині партії, але з усього видно: почуваються вони не зовсім комфортно. Їхнім коником завжди була критика Президента та уряду. А тепер, коли в коаліції з партією влади, об’єктами для викриття залишаються хіба що місцева влада (в основному за тарифи) та націоналісти. В «Єдиного центру» — своя проблема: його лави покинув керівник обласної організації.

«Житомирська обласна організація Народної партії має значний кадровий ресурс, здатний забезпечувати належне виконання програмних засад і статутних вимог партії та активно впливати на суспільно-політичне життя на Житомирщині. Це добре розуміє і належним чином оцінює нинішня пропрезидентська партія. Тому кадровий ресурс народників на Житомирщині нині затребуваний». Це цитата з публікації, підготовленої прес-службою обласної організації Народної партії й розміщеної на її інтернет-сторінці. Як доказ наводиться те, що С. Рижук обрав собі першим заступником голову фракції НП в обласній раді Миколу Олещенка. А деякі «народники» очолють районні держадміністрації: Володимир Арешонков —Коростенську, Петро Лісовий — Ємільчинську, Володимир Бондарчук — Ружинську, Борис Мазур — Андрушівську, Василь Дикий — Баранівську, Василь Шпакович — Брусилівську. Частина з них працювала на цих посадах до помаранчевих подій. Це теж своєрідне повернення у 2004 рік. Схоже, С. Рижук вирішив працювати з тими, кого вже добре знає.

Голова Житомирської обласної організації НП, народний депутат України Микола Рудченко, аналізуючи кадрові призначення в області, стверджує, що нова влада, підбираючи кандидатури на очільників районів, кардинально відрізняється від попередньої. У першу чергу тим, що не бере до уваги партійну належність. Микола Миколайович також зазначив, що він тісно співпрацює з Сергієм Рижуком, і за короткий період, відколи той очолив область, вони вже спільно направили десятки звернень до найвищих інстанцій щодо соціально-економічних проблем регіону.

До речі, Народна партія має міцне житомирське коріння. По-перше, звідси родом її лідер, по-друге, саме тут вона набирає найбільше голосів на виборах, особливо на рівні сіл, міст і районів. Уже зараз активно готується боротися за місця в органах самоврядування.

Про це заявив і лідер «Української платформи» народний депутат України Павло Жебрівський. Навіть цифри озвучив, у скількох територіальних одиницях збираються перемогти. А для цього проводитимуть соціологічне опитування про ставлення виборців до того чи іншого претендента в кандидати. Ця партія теж «житомирська»: тут зародилася, тут обкатувалися форми й методи роботи. А вони дуже відрізняються від інших політсил. П. Жебрівський дивиться в далеку перспективу. Проекти, які реалізує «Українська платформа», розраховані на школярів, навіть на вихованців дитсадків. Це і «Маленький українець», і дитячий пісенний фестиваль «Зорецвіт», інші подібні заходи, якими прагне сформувати в молоді почуття патріотизму, поваги до історії, культури, мови народу. А проекти для дорослих спрямовані на те, щоб вони усвідомили: добробут твориться власними руками.

Житомирська область.