У Комітеті Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва відбулися комітетські слухання на тему: «Економічні реформи і реальність. Очікування бізнесу». Головна тема слухань — ухвалений у першому читанні урядовий проект Податкового кодексу, до якого, як визнали представники Мінфіну, вже подано більш як тисячу поправок та зауважень. І, схоже, деякі з них, як-от стосовно відмови від списання коштів з рахунку платника без рішення суду, будуть підтримані урядом. 
Ще одна добра новина: буде конкретизовано законодавчі новели про «обстеження» й «опитування», а саме, якщо йтиметься про обстеження, то це аж ніяк не стосуватиметься квартир, а якщо про опитування, то йтиметься винятково про осіб, пов’язаних з платником податків.
Проте, на переконання більшості присутніх, підготовлений урядом законопроект не покращить, а, навпаки, погіршить умови для ведення бізнесу. Голова комітету Наталія Королевська, зокрема, вважає, що він не тільки не відповідає реаліям нинішнього століття, а й порушує засадничий баланс інтересів між державою і платниками податків та гальмує економічний розвиток. З нею солідарні й промисловці та підприємці, з яких хтось обурений невиправданим розширенням повноважень контролюючих органів, хтось — наданням їм права втручатися в царину трудових відносин, а хтось — підвищенням розмірів штрафних санкцій та пені.
А екс-главу Держкомпідприємництва Олександру Кужель найбільше турбує розділ «Спеціальні режими оподаткування», який уже коригується робочою групою під орудою віце-прем’єра Сергія Тігіпка. Академік НАНУ Валерій Геєць висловлює занепокоєння іншого, макроекономічного, плану, нагадуючи, що Податковий кодекс — це відображення економічних реалій, а не урядових побажань, а вони на сьогодні такі, що, знижуючи податки, можна потрапити у боргову кабалу. До слова, додає, те, що відбувається зараз з економікою європейських країн, є не що інше, як плата за економічні свободи.
Разом з тим, про які свободи в Україні може йтися, якщо чинне податкове законодавство налічує близько 600 законів та підзаконних актів, якщо інтегральна ставка соціальних нарахувань на фонд оплати праці сягає 42—43 відсотки, якщо доходи місцевих бюджетів прив’язані до відрахувань з центрального бюджету. І, зрештою, якщо фіскальна ефективність податків така мізерна, що їх не вистачає для покриття соціальних зобов’язань держави на бюджетний період, тож кошти доводиться збирати в рахунок майбутніх періодів.