Із виступів представників депутатських фракцій

— Події минулого тижня навколо 11 мільярдів кубометрів газу свідчать: ситуація буде загострюватися. Бо провладною більшістю буде розглянуто і прийнято деякі закони, про які класик би вигукнув: «Вони потрясуть світ!» За весь світ не будемо ручатися, але за свою країну скажемо, бо це наш обов’язок застерегти і упередити. Про Податковий кодекс скажемо одразу: нарешті і ви його прочитали і жахнулися. Прогресивними реформами тут і не пахне. А очікувалося, що ви прислухаєтеся до наших пропозицій і щось таки зробите з давно прогнилим, криміналізованим і корумпованим ПДВ, обкладете реальними податками супербагатих громадян, яких трохи менше піввітсотка від загальної кількості населення, а володіють майже половиною національного багатства. І, по суті, майже нічого не платять в казну особисто. Насправді запровадити податкові канікули, а не дірку від бублика для малого бізнесу і тих, хто тільки береться розпочати свою справу. На жаль, немає у вас цього.

Але це ще не головне. Шквал обурення у всіх людей викликала ваша новація запровадити податок на депозити, тобто стягнути ще від того, за що вже заплачено. А найстрашніше — інформацію про обсяг депозитів, вкладників та їхні адреси знатимуть, як-то кажуть, усі кому не ліньки. Це ж Україна, панове, а не Люксембург. Тому люди схвильовані й збираються забирати свої вклади з банків. Ті, хто бездумно тисне кнопки за такі рішення, невже не здогадуєтесь, чим це все може завершитися? Кажуть, це європейський досвід. Та в Європі вже більше півстоліття немає інфляції і права людини на першому місці. А в нас уже 20 років інфляція більша, ніж процентна ставка по вкладах. Про які прибутки тут мова? А за права людини годі й говорити.

— Особливу увагу хочу звернути на відсутність базового закону у сфері адміністративно-територіального устрою, існування якого прямо передбачено Конституцією України, але прийняття якого з різних причин так і не відбулося впродовж останніх 20 років. Вивчення й аналіз ситуації стосовно встановлення меж, проведені Комітетом з питань державного будівництва і місцевого самоврядування за участю управління у зв’язках з місцевими органами влади і місцевого самоврядування апарату Верховної Ради, дали далеко не втішні показники. Зокрема, станом на 1 вересня 2009 року з 29 818 населених пунктів в Україні межі встановлено лише в 3 581, що становить понад 13% до загальної кількості. При цьому зі 170 міст обласного значення межі встановлено у 57. Із 280 міст районного значення — у 48, із 886 селищ міського типу — у 233, із 28475 сільських населених пунктів — у 3 643, що становить близько 13%. Не встановлено межі міст Києва і Севастополя, не краще становище і зі встановленням меж районів. На даний час із 490 районів межі встановлено лише у 22 районах — це близько 4,5% від їх загальної кількості.

— З болем у серці дивишся, на що перетворилися наші квітучі села. Як результат вимирання сіл — безробіття, покинуті домівки, злидні, бездоріжжя, родючі чорноземи заросли бур’яном, закрито поштові відділення, дитячі садки, ФАПи, на черзі школи. Ні в кого немає заперечень, що село стало предметом безжалісної експлуатації, колонією. Грабують село безбожно, а потім роблять круглі очі й запитують: чому постійно дорожчають продукти харчування? А тому, що з 30 мільйонів гектарів ріллі 11 мільйонів перебуває в розпорядженні трьох тисяч іноземних фірм. От і виходить, що від землі, яка належить народові України, прибутки мають тільки ті, хто розпоряджається нею залежно від своїх інтересів. І коли буде скасовано земельний мораторій, то почнеться безконтрольний продаж землі, а злидні будуть ще більшими. 

— Підсумком 100 днів роботи нової влади стало нехтування демократичних свобод в Україні. Це відзначили не лише громадяни нашої держави, це прозвучало і на сесії ПАРЄ. Йдеться не лише про політичні свободи слова чи мирних зібрань. Як говорив творець польського економічного дива Лєшик Бальцерович, економічна свобода служить виникненню та зміцненню політичної свободи. Проте якщо наберуть сили проекти Податкового і Бюджетного кодексів, свободу в Україні матиме лише одна категорія людей — урядовці та, особливо, податківці. Ці документи стали маніфестом торжества бюрократії, а в підприємців від таких «новацій» волосся стало дибки. Кодекси концентрують всю економічну владу в Кабміні, місцеві громади, Верховна та місцеві ради усуваються від процесу прийняття рішень. Кабмін збиратиме податки і розподілятиме їх через бюджет на власний розсуд. Коаліція провалила фаховий проект Податкового кодексу, підготовлений представниками нашої фракції. Тепер влада збирається героїчно долати труднощі, які сама ж створила. Прописані в кодексі спроби нововведень не просто не відпрацьовані, а дискредитують саму ідею формування зрозумілої та сприятливої податкової системи. Прийняття кодексу в його нинішньому варіанті загрожує стабільності державних фінансів. Головна проблема урядового проекту — перетворення податкових служб на органи з фактично необмеженими повноваженнями.  А Бюджетний кодекс взагалі є набором норм, які слабко пов’язані між собою і бюджетною системою загалом. 

— Нинішня влада змушена буквально на ходу виправляти помилки помаранчевих вождів, одночасно готуючись до масштабних і системних реформ в економіці та соціальній сфері, спрямованих на виконання передвиборної програми глави держави. Одним із головних результатів 100 днів стала побудова чіткої виконавчої вертикалі, зруйнованої за останнє п’ятиліття. У стислий термін було створено коаліцію «Стабільність і реформи» у Верховній Раді, це дало змогу швидко на засадах професіоналізму та відповідальності сформувати уряд, який негайно приступив до роботи. Розроблені й прийняті бюджет на 2010 рік, програма соціально-економічного розвитку на цей рік, побудовані добросусідські взаємовигідні відносини з Російською Федерацією, відроджена довіра до України з боку таких стратегічних партнерів, як Євросоюз і США. Ці рішучі кроки врятували країну від падіння у прірву й повернули її до економічного відродження. Президент Віктор Янукович у зверненні до народу представив стратегію реформ до 2014 року. Уперше за багато років влада запропонувала не декларацію про наміри, а чіткий план системних змін у всіх сферах життя держави. 100 днів роботи уряду показали, що ми перебуваємо на правильному шляху. Але досягнуте — ще не привід спочивати на лаврах.   За час, що залишився до завершення поточної сесії, нам треба розглянути низку дуже важливих документів, передусім прийняти в остаточній редакції Податковий і Бюджетний кодекси.