Грошово-кредитна і валютно-курсова політика в Україні — чи не найзанедбаніший інструмент державного впливу на економіку. А тим часом від того, скільки грошей матиме в своєму розпорядженні економіка та за яку плату їх зможуть отримувати комерційні банки, залежить, чи зможуть банки надавати кредити виробникам та яким буде розмір процентних ставок. Тобто, від грошово-кредитної та валютно-курсової політики, без перебільшення, залежить уся економіка. Проте коли врахувати, що парламент та уряд сьогодні фактично усунуті від формування цієї політики, то це означає, що вони не можуть повною мірою відповідати за стан економіки. Пригадаймо, скільки звинувачень на адресу Нацбанку лунало наприкінці 2009-го та на початку 2010 року, коли обвал гривні супроводжувався непрозорим рефінансуванням банківської системи України. Але єдине, що тоді могли зробити уряд та парламент, — це заслухати інформацію Нацбанку.
Вважаючи, що так далі тривати не може, народний депутат Олег Ляшко вніс на розгляд Верховної Ради законопроект «Про першочергові заходи грошово-кредитної політики Національного банку України щодо відновлення економічного зростання в Україні». На думку парламентарія, з його ухваленням з’явиться більше можливостей для збалансування держбюджету та буде створено умови для встановлення реальної відповідальності органів влади і конкретних посадових осіб за дотримання затверджених в бюджеті основних макропоказників. Нагадаємо, що перед розглядом проекту бюджету на наступний рік Кабмін подає до парламенту проект бюджетної резолюції, котра містить прогнозні макропоказники, і водночас наглядова рада Нацбанку затверджує «Основні напрямки грошово-кредитної політики» на наступний рік. Проте законодавство не передбачає, а отже, на практиці також не відбувається, погодження параметрів цих документів між урядом та НБУ. Внаслідок розбіжностей між ними Верховна Рада опиняється в складному становищі, оскільки відповідно до законодавства грошово-кредитну політику самостійно розробляє та провадить НБУ. Тому й не дивно, що під час розробки бюджетної резолюції Верховна Рада більше спирається на «Основні засади грошово-кредитної політики» НБУ, ніж на урядові «Основні напрями бюджетної політики».
Щоб унормувати цю ситуацію, Олег Ляшко пропонує внести зміни до законодавства, відповідно до яких розроблені наглядовою радою НБУ основні монетарні показники мають затверджуватися парламентом на рівні закону. Тим паче, що Конституція не містить положення про затвердження грошово-кредитної політики виключно Нацбанком. При цьому народний депутат нагадує, що ще в 2008 році члени Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності, у тому числі й нинішній глава уряду Микола Азаров, пропонуючи провести парламентські слухання на тему: «Основні напрямки грошово-кредитної політики та антиінфляційні заходи», зазначали, що відірваність монетарних від інших заходів державної регуляторної політики, а також системні прорахунки органів виконавчої влади під час складання програм і прогнозів соціально-економічного розвитку України призводять до того, що в сучасній історії України макроекономічні параметри не підтверджувались, а нерідко коригуються по два-три рази на рік. Однак на той час навіть просте обговорення цього питання не було підтримане.
На думку народного депутата Олега Ляшка, ухвалення цього законопроекту створить умови для досягнення системної цілісності бюджетного процесу та всієї економічної політики в державі, дозволить встановлювати наперед розраховані та передбачувані темпи інфляції, убезпечить від надмірних коливань обмінного курсу національної валюти, оскільки несподіваність зміни цих параметрів завдає суб’єктам економічної діяльності більше шкоди, ніж сама по собі плинність цін та курсу гривні до іноземних валют. До того ж такий підхід зменшить можливість зловживань у валютно-курсовій сфері в інтересах певних бізнесових груп. Також цим законопроектом пропонується затвердити оптимальні монетарні та інші грошово-кредитні параметри на 2010—2011 роки.