Ірина БЕРЕЖНА: «Жінкам-політікам ближче пошук компромісу»

— Немає ніякої загадки в розвитку моєї політичної кар’єри. Під час навчання на юридичному факультеті я пройшла стажування в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку у відділі розслідувань правопорушень на ринку цінних паперів. Також під час навчання працювала помічником-консультантом глави підкомітету з питань законотворчості, систематизації законодавства і його відповідності міжнародному праву Комітету ВР із питань правовий політики. Після закінчення університету одержала свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю й зареєструвала приватну нотаріальну практику. За три роки роботи моєї нотаріальної контори вона стала однією з найвідоміших і успішних у місті Києві, а у 2008 році одержала професійну нагороду міжнародного рівня — «European qualіty» Європейської бізнес-асамблеї (м. Оксфорд, Великобританія). Як наслідок — серед моїх клієнтів як нотаріуса було багато відомих бізнесменів і політиків.

Ви, звичайно, розумієте, що прогресивна політична сила, якою є Партія регіонів, зацікавлена в нових особах, молодих професіоналах. Тому коли у 2007 році порушили питання про перевибори у Верховну Раду, мені як професійному юристові запропонували увійти до виборчого списку Партії регіонів.

— Я виросла в інтелігентній родині. Базова освіта батьків — економічна. Але мама, починаючи власний консалтинговий бізнес, одержала другу юридичну освіту. Я дуже вдячна своїм батькам за те, що виховали мене як самостійну і цілеспрямовану людину. Відтоді, як себе пам’ятаю, я завжди була лідером. У дитинстві я вирішила стати юристом, чим дуже здивувала батьків. Вочевидь, на мій вибір вплинуло підвищене почуття справедливості, а також приклад мами, що завжди була й залишається для мене беззаперечним авторитетом. Зараз вона активно займається суспільною й політичною діяльністю в Луганську й області.

— Будучи студенткою юридичного факультету Київського національного університету імені Шевченка, ми з подругою відкрили туристичну фірму. У той час у мене були ексклюзивні контракти, я точно знала, в якій саме ніші туристичного бізнесу збираюся працювати, тому бізнес пішов добре. Після закінчення університету займатися цим бізнесом нам стало нецікаво, тому ми досить вигідно його продали.

— Євроінтеграція й декларування Україною приєднання до «Міжнародного Союзу Латинського нотаріату» вимагає від нашої країни якісно нового законодавства про нотаріат. Нині необхідно прийняти комплексний новий Закон «Про нотаріат», а не постійно вносити зміни у старий нормативний акт. На основі аналізу й узагальнення як власного досвіду, так і досвіду закордонних країн варто також розробити Державний план розвитку українського нотаріату на найближчі два роки, що буде передбачати й умови перехідного періоду до єдиного нотаріату.

Мною розроблено і внесено до парламенту проект Нотаріального процесуального кодексу України, що пройшов тривалу процедуру узгодження із представниками нотаріату й експертами. Прийняття цього кодексу дасть змогу ефективно регламентувати процесуальні аспекти нотаріальної діяльності, створити чіткі процедури здійснення кожної нотаріальної дії. І, безперечно, прийняття Нотаріального процесуального кодексу — ще один крок до гармонізації українського законодавства з нормами права ЄС і Міжнародного латинського нотаріату.

— До приходу в політику я була добре знайома з парламентською «кухнею», бо довго працювала помічником народних депутатів. Безумовно, не завжди вдається на сто відсотків почуватися комфортно в парламенті, особливо якщо врахувати, що опозиція іноді влаштовує «воєнні дії» з димовими шашками й метаннями яєць у спікера. Але це політичні реалії, в яких доводиться працювати. Я дуже відповідально ставлюся до своїх обов’язків, тому відвідую практично всі засідання парламенту, за винятком тих, які проходять у період моєї роботи в складі парламентських делегацій за кордоном.

— За даними Ради Європи, кількість жінок в українській політиці не перевищує 10%, а це рівень таких країн, як Туреччина, Албанія й країни Сходу. У скандинавських країнах, де найвищий рівень соціального забезпечення, — кількість жінок у політиці сягає 50%. Це говорить про те, що жінки-політики приділяють значно більше уваги соціальним питанням розвитку суспільства й економіці. Крім того, зовсім очевидно, що жінкам-політикам ближче пошук компромісу і балансу інтересів. Навіть соціологічні дослідження доводять, що багатьом чоловікам політика потрібна лише для налагодження нових бізнес-зв’язків або підвищення соціального статусу, а жінки-політики поводяться відповідальніше і, як правило, займаються розв’язанням конкретних проблем суспільства або окремих соціальних груп. Тому цілком очевидно, якщо ми хочемо, щоб політика в Україні була соціально-орієнтованою, кількість жінок-політиків має обов’язково збільшитися.

— Мені імпонує Маргарет Тетчер, що змогла реанімувати британську економіку, не побоявшись впровадження непопулярних заходів і проведення реформ. Так само з повагою ставлюся до Ангели Меркель і Хілларі Клінтон. У них є чого повчитися — вміння приймати правильні й оперативні політичні рішення, робити сміливі кроки і водночас завжди знаходити вчасний компроміс із опонентами.