Керівник відділу з питань економіки Посольства Угорщини в Україні Тамаш Беркі до Києва прибув 1989 року — ще в Радянський Союз — налагоджувати міжрегіональні зв’язки. Коли ще мало хто усвідомив, що в столиці УРСР з’явилося іноземне торгове представництво — не в Москві, а в Києві! Якби хто тоді сказав, що воно буде перше у щойно створеній незалежній державі, то такого сприйняли б за божевільного. Утім, сам торговий представник Угорщини не сумнівався у цьому, оскільки в його країні перебудовні процеси вже набирали силу.
Тамаш Беркі всі ці роки з невеликими перервами працював у Києві й сам каже про своє перебування в Україні, що він тут — наполовину вдома. Насправді так: не лише тому, що за дружину взяв українку з Черкащини, а двійко його дітей навчалися у київських школах, а й тому, що щиро вболіває за все, що відбувається в нашій країні. І його знають практично у всіх регіонах: торговельний оборот між двома країнами дедалі зростає — також і завдяки Тамашу Беркі, який нині закінчує свою роботу в Києві. Про прожите і пережите, про Україну — у розмові з ним кореспондента «Голосу України».
— Пане Беркі, які перспективи ви бачили 20 років тому у співробітництві уже не соціалістичної Угорщини і ще радянської України?
— Я бачив величезний потенціал міжрегіонального співробітництва з Україною. У разі, якби Україна обрала той само шлях, що й Угорщина — демократизації і ринкових реформ. Але тоді спрацювали інші механізми. Які саме — ясно простежується у працях американського політика Бжезинського. Та й чимало «фахівців» переконували українців, що саме вони годують не лише «москаля», а й цілий світ, і що коли перестануть це робити, то для них швидко в Україні настане рай, і всі стануть мало не багатіями. Дуже приваблива політична приманка, котра не має нічого спільного з економічними інтересами. Тоді ще мало хто говорив про глобальний світ, де головну роль відіграє інтеграція, а не дезінтеграція.
— У зв’язку з розвалом Радянського Союзу?
— Загалом і зокрема. Тоді я писав в аналітичних звітах: Україна — одна з найрозвинутіших країн світу, має такі технології, які є далеко не у всіх. Приміром, у літакобудуванні: літака Аеробус-380 не було ще  й у кресленнях, а «Мрія» Антонова, чиї технічні параметри досі ніхто не перевершив, вже літала! Хто володіє такими машинами, той цілком володіє технологіями. Тож насправді перспективи в України в цій галузі були величезні, але... за умови її тісної економічної інтеграції з Росією. Адже на ці українські досягнення колись працював увесь Радянський Союз, який здійснював програму кооперації, котрої доти у світі не існувало. Та й жодна країна самотужки з таким завданням не впоралася б. Україна, тобто її політики, обрали інший шлях, результати якого не забарилися: зірвалися домовленості щодо поставок «антонових» для збройних сил європейських країн. Можна назвати ще багато прикладів, але в історії немає умовного способу: «Що було б, якби». У цьому немає сенсу, але вивчати: «Що було б, коли б», аби не повторити помилок — надзвичайно важливо...
— Але ж, нехай там що, а Україна хоч і сяк-так, а виборсувалася з криз, провалів, інфляцій...
— Так, через п’ять років ми всі дуже розумні, й бачимо помилки куди краще, ніж доти. Щодо виборсування, то я б сказав, що Україна це робила всупереч політиці деяких керівників держави, її лідерів, які не усвідомлювали загроз дезінтеграції, та й досі не всі вони це усвідомлюють. Колишня система розвалилася і на її обломках почали створюватися нові бізнес-структури, котрими управляли дуже потужні особистості. Вони створили острови — економічні утворення, які зможуть пережити безлад і вистояти в економічних кризах. Принаймні я бачу, що Україна підійшла до тієї межі, від якої чітко простежується, куди саме вона прямує. Це, як і її передбачуваність, відзначають також керівники Євросоюзу, в який Україна прагне інтегруватися.
— А якщо говорити про торгово-економічні відносини України та Угорщини...
— Вони пережили різні часи, але зростання товарообороту було постійне, за винятком минулого року. Останні п’ять місяців спостерігається стабільне зростання показників. Звичайно, угорським підприємцям доводиться пристосовуватися до правил гри, які часто змінюються. Важливо, що співробітництво наших країн здійснюється у таких народногосподарських галузях, як машинобудування, металургійна, хімічна промисловість. Звичайно, тутешнє суспільство охоплене корупцією, якої бояться західні інвестори та великий бізнес. Але я раджу угорським підприємцям: «Ідіть в Україну, тут є можливості для розвитку підприємництва. Ідіть, поки великий світовий бізнес не прокинувся і не помітив цих можливостей. Тим паче що Угорщина була і присутня на українському ринку».
Інтерв’ю взяла Валентина ПИСАНСЬКА.