Із досьє «Голосу України» 

Володимир Шкаберін народився 26 травня 1952 року в селі Азов Червоногвардійського району Кримської області. У 1989 році закінчив Мелітопольський інститут механізації сільського господарства, потім Харківську філію Української академії державного управління при Президенті України, Національний університет внутрішніх справ; кандидат наук з державного управління.

Працював водієм, інженером тресту «Перекопхімбуд», начальником відділення ДАІ. З 1995-го по 2001 рік — заступник начальника управління ДАІ Головного управління МВС України в Криму. З 2001 року — заступник начальника управління податкової міліції в Криму і знову заступник начальника УДАІ МВС України в автономії. 2002—2003 роки — заступник глави уряду Криму, з 2003-го — перший заступник начальника Департаменту Державтоінспекції МВС України, в 2005—2007 роках — співробітник апарату МВС України, генерал-майор міліції.

З 1990-го по 1994 рік — депутат Першотравневої районної ради Криму. З 1994 року — депутат чотирьох скликань Верховної Ради АРК.

Одружений. Виховав двох синів. Заслужений юрист України. Має державні та відомчі нагороди.

— Володимире Миколайовичу, ви вже четверте скликання є депутатом Верховної Ради АРК, не рахуючи того, що чотири роки були депутатом районної ради. Який ваш прогноз розвитку соціально-економічної ситуації в Криму найближчим часом?

— Прогноз — річ невдячна. Сьогодні в Криму відбулося переформатування влади. Головою Ради міністрів автономії став Василь Джарти. Він привів свою команду у виконавчу владу півострова. Тому, як депутат, я поки що придивляюся до нової влади. У Криму відбуваються складні соціально-економічні процеси. Промисловість практично не працює, курортна сфера перебуває не в кращому стані, власні фінансові засоби автономії обмежені. Тому частина доходів бюджету формується за рахунок акцизу. Хоч як дивно звучить, але якби не акциз, соціальні програми півострова були б під загрозою зриву. Але перші кроки нової команди дають мені впевненість, що економіка півострова стабілізується. Що ж до пріоритетів розвитку Криму, то тут, на мою думку, на перше місце треба поставити розвиток агро-

промислового сектору. Нам пощастило, на посаду міністра АПК республіки прийшов справжній професіонал — Анатолій Корнійчук. Упевнений, сільське господарство Криму навіть у складних економічних умовах може приносити прибуток й ефективно розвиватися. Необхідно, щоб держава і влада обличчям повернулися до сільгоспвиробника. Адже півострів колись був і житницею, і раєм фруктів, овочів, ягід. Настав час відроджувати все це. А для цього потрібно саджати сади, будувати й розвивати переробні заводи, цехи. На окремих територіях Криму потрібно створювати вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку, індустріальні парки.

Що ж стосується рекреаційної сфери, то в нас є все, щоб півострів став Меккою для відпочивальників. Потрібно щодня, щогодини займатися курортною сферою Криму, його інфраструктурою, ціновою політикою. Для початку необхідно продовжити курортний сезон на півострові з двох-трьох місяців до п’яти-шести, а потім зосередити всі зусилля на роботі цілорічного курорту. Важливо, щоб люди бачили: якщо від курортного сезону ми, наприклад, заробили два мільярди гривень, отже, ці гроші буде витрачено на будівництво доріг, поліпшення якості пляжів, екологію. Упевнений, це нам під силу.

— Із приходом у Крим Василя Джарти представники Донецької області почали інтенсивно заповнювати посади в Раді міністрів автономії. Це узурпація влади представниками одного регіону й однієї партії чи нормальний процес?

— Вважаю, що це не роздача посад, а розподіл сфери відповідальності. Як ти можеш працювати на Крим, якщо не будеш працювати з надійними людьми й до того ж професіоналами. У нас одна позиція, одне завдання: в наявних умовах зробити життя кримчан заможним, а півострів — процвітаючим. Але я категорично проти того, щоб надалі на всі посади у виконавчій владі автономії призначалися вихідці з інших регіонів. Хочеш узяти професіонала — візьми його радником. У Криму достатньо кадрів, які є блискучими фахівцями, вмілими менеджерами і чесними чиновниками. Я багато років знаю кримського підприємця Петра Сухолейстера. Він фахівець у сфері пошуку й видобутку води, вуглеводнів, золота, алмазів. Має досвід роботи в Росії, в зарубіжних країнах: Кувейті, Саудівській Аравії, Перу, Венесуелі та іншим державах. Чому б не використовувати знання й досвід таких людей, у тому числі кримських учених і бізнесменів? Адже це сучасні Кулібіни. Без таких людей, як П. Сухолейстер, автономії не обійтися.

— Як ви оцінюєте ініціативу Голови Ради міністрів Криму щодо розробки законопроекту про Раду міністрів автономії?

— Я підтримую зусилля кримської виконавчої влади. Сьогодні роль кримської влади практично звелася до узгодження всіх ухвалених рішень із центром. Ми повинні чітко знати: це наші власні повноваження, а цю частину делегуємо Києву. Насамперед Криму необхідно повернути економічну самостійність. Автономія сама повинна мати право встановлювати і стягувати низку податків, видавати ліцензії на видобуток місцевих будівельних матеріалів тощо. Але поки наш бюджет дотаційний, без центральної влади нам не обійтися.

— Корупція не дає розвиватися півострову. Бізнес не йде в автономію. Як побороти це явище?

— Нам треба все зробити для того, щоб на півострові запрацював закон. Повинна бути неминучість покарання. Чиновник має знати: якщо візьме хабар, то він втратить усе — і свободу, і нажите майно. Але ми повинні пам’ятати, що лише залякуванням корупцію не побороти. Потрібно створювати економічні умови для того, щоб бізнесу — великому, середньому і малому — було вигідно працювати в правовому полі автономії.

— Найболючіше кримське питання — це земля. Самозахоплення стали притчею в язицех. Що потрібно зробити, щоб викорінити це явище?

— Колишня влада, в тому числі й кримська, земельні проблеми заганяла у глухий кут, а сама в цей час вирішувала інші питання, проштовхуючи рішення через автономію. Я вважаю, що безкоштовна роздача землі — це основа корупції й свавілля в земельних відносинах. Потрібно йти до того, щоб запрацював повноцінний земельний ринок. А для цього необхідний земельний банк. Ми досі не маємо земельного кадастру. Це ж ганьба! Найцінніша південнобережна кримська земля розбазарюється направо і наліво. І займаються цим насамперед депутати місцевих рад.

Звісно, що не за красиві очі. Ну не може бути такого, щоб селищна влада вирішувала питання виділення землі, а Верховна Рада Криму або Рада міністрів не мала на це жодного впливу, або щоб через суд узаконювалися права власності на землю. Зрозуміло, що суддя, котрий це робить, отримує від такого рішення якийсь зиск. Швидше за все, матеріальний. Усю цю вакханалію із землею потрібно припиняти. Якщо так триватиме й далі, то Крим може перетворитися на велике сезонне дачне селище. Цього допустити не можна.

Необхідно прийняти закон, який встановлював би таку процедуру: якщо впродовж трьох-п’яти років забудовник не почав будувати об’єкт, то ділянка виставляється на аукціон і знову продається. Наприклад, інвестор хоче побудувати великий готель. Необхідно спочатку подивитися проект цього об’єкта, скільки робочих місць буде створено внаслідок його введення в експлуатацію, як він функціонуватиме, а вже потім вести розмову про землю. Треба заборонити практику зміни термінів будівництва, підвищити орендну плату в рази тим, хто не освоює землю.

Що стосується узаконювання самозахоплень, то моя позиція така: якщо людина побудувала будинок, підвела газ, воду, зробила під’їзні колії й у будинку проживає його родина, отже, все це треба узаконити. І що швидше, то краще буде для Криму. Адже нам не вистачає фінансових ресурсів, а тут людина не платить податок на землю, за комунальні послуги тощо.

— Які критерії, на вашу думку, мають висуватися до депутатського корпусу АРК? Розкажіть про особливості роботи депутатів автономії.

— Критерій один — служити людям і своїм виборцям. Відповідно до Закону «Про статус депутата Верховної Ради АРК» депутат є представником інтересів населення автономії й має право на негайний прийом будь-якою посадовою особою органів державної влади, АРК, місцевого самоврядування, розташованих на території Криму. Часом виходить так, що вирішити питання виборців досить складно в бюрократичній ієрархії півострова. Тут закон зобов’язаний виконувати керівник будь-якого рангу — від Голови Верховної Ради Криму і голови Ради міністрів автономії до директора підприємства. Іноді мені, депутатові Верховної Ради Криму, неможливо потрапити на прийом, наприклад, до керівника виконавчої влади або іншої посадової особи. А що казати про простих людей? Я ж не свої особисті питання йду вирішувати, а своїх виборців. Поки кримська влада не відчує своєї відповідальності перед населенням автономії, жодних зрушень у поліпшенні життя людей на півострові не настане. Адже одним із головних показників роботи владних структур є довіра людей до влади. Хочеться вірити, що така довіра у кримчан зростатиме.

Що ж стосується моєї роботи як депутата Верховної Ради АРК, то я звик відповідати за свої слова й дані обіцянки. З моєю допомогою зовсім недавно в селищі Нижньогірському поставили водонапірну башту, замінили два кілометри водонапірних труб. Сьогодні прокладаємо на території Оріхівської сільради Сакського району близько кілометра таких труб. Я все це роблю не під вибори, а з обов’язку. Може, тому, що народився в селі. Відчуваю свою відповідальність перед селянами, адже з кримським селом я зв’язаний пуповиною.

У мої депутатські приймальні приходять сотні, десятки сотень листів, скарг, люди часом шукають у мене захисту. І я завжди, хоч би де був, іду назустріч побажанням людей.

— Чи зміниться роль депутата Верховної Ради автономії, якщо вибори пройдуть за мажоритарним принципом й у виборця з’явиться право відкликати депутата?

— Особисто я виступаю, за те щоб депутат кримського парламенту обирався за пропорційно-мажоритарною системою. Тоді відбуватиметься подальша структуризація партій і настане відповідальність депутата за свій виборчий округ. Адже ясно: якщо в центрі при владі перебуває одна партія, а на місцях інша — починаються політичні розборки. Ініціативи легше просувати, відстоювати інтереси регіону, зокрема й перед центральною владою, якщо у владних кабінетах однопартійці. Що стосується міських, районних, селищних і сільських рад, то тут, на мою думку, потрібна мажоритарна система виборів. Депутат має знати свого виборця і навпаки. Що ж до права відкликання виборцем свого депутата, то тут у мене один рецепт — таке право в людей повинно бути.

— Не секрет, що часом законодавчі акти є продуктом певних компромісів. Як Крим має впливати на законодавство?

— Закони порівнюють з живим організмом. Вони не існують самі по собі, а перебувають у тісному зв’язку з повсякденним життям. Я вважаю, що кримській владі необхідно уважно вивчати законопроекти, що надсилаються до нас на експертизу. Ми зобов’язані вчасно вносити в них виправлення, зміни й доповнення. Найбільш гнучким інструментом, що дає змогу автономії врегулювати в законодавстві України питання, необхідні населенню півострова, є законодавча ініціатива. І дуже важливо, що сьогодні при Верховній Раді АРК створено центр законодавчих ініціатив. Отже, ми зможемо впливати на прийняття тих чи тих рішень у парламенті країни.

— Свого часу ви працювали на керівних посадах в органах ДАІ Криму і країни. Що, на вашу думку, потрібно змінити в роботі ДАІ, та й самої міліції, щоб не було пригод на дорогах, щоб правоохоронні органи успішно боролися зі злочинністю.

— Необхідно реформувати органи МВС. І починати треба з кадрів. Для цього потрібно оптимізувати кількість міліцейських вищих навчальних закладів. Адже парадокс: у нас практично в кожній області є такий навчальний заклад. Навіщо, для чого? А хто лічив, скільки бюджетних грошей витрачається на підготовку кадрів для міліції і скільки молодих співробітників міліції звільняються з органів у перший рік, другий, третій... п’ятий. Гадаю, що чимало. Слід повернутися до того, щоб у міліцейських університетах та інститутах готували класних оперуповноважених, детективів карного розшуку, справжніх слідчих і професійних працівників ДАІ, а не статистів. Ми прагнемо в Євросоюз і рано чи пізно туди прийдемо. Давно вже настав час перейменувати ДАІ в дорожню міліцію або поліцію. Адже це інші завдання і функції. Дорожня міліція повинна бути помічником автомобілістів, а не караючим мечем. Необхідно роботу співробітників такої міліції максимально наблизити до траси, щоб у складі, наприклад блокпоста, були всі служби: дорожня міліція, слідчий, технічний інспектор з дорожньо-транспортних пригод та ін. Адже на дорогах стаються не лише дорожньо-транспортні пригода, а й найжорстокіші злочини — вбивства, викрадення автомобілів, продаж наркотиків, розцвітає проституція тощо.

Терміново потрібно реанімувати роботу спецпідрозділів МВС «Кобра» з підпорядкуванням цього підрозділу особисто міністрові МВС або одному з його заступників. Ні для кого не секрет, що аварії на дорогах за участю високопоставлених чиновників або «мажорів» практично не доходять до суду. А раніше «Кобра» мала право затримати автомобіль будь-якого чиновника, перевірити його, якщо він порушив правила дорожнього руху. На жаль, через те, що попередня влада то розганяла ДАІ, то знову її реанімувала, їй не вдалося ефективно налагодити роботу цього правоохоронного органу.

— При представницькій владі в Криму діють різні суспільні інститути. Чи необхідні вони при органах місцевого самоврядування?

— Звісно, необхідні. Упевнений, автономії потрібно прийняти нормативно-правовий акт «Про накази виборців депутатам Верховної Ради АРК», що багато в чому впорядкував би й систематизував роботу. Необхідно повернутися до планування цільових фінансових засобів з реалізації наказів виборців.

Нормою для Криму повинні стати депутатські слухання, на яких мають розглядатися актуальні проблеми соціально-економічного розвитку півострова, що потребують публічного обговорення. Ця практика зобов’язана бути повсюдною.

Бесіду вів Георгій ВЕРВЕС.

Фото автора.