Комітет Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин провів комітетські слухання стосовно проекту закону «Про мирні зібрання», який підготовлено до другого читання. У дискусії взяли участь не лише народні депутати та представники влади, а й представники громадських і правозахисних організацій, експерти. Оскільки законопроект викликав гостру дискусію в середовищі громадських організацій та рухів через побоювання, що права громадян на різноманітні протестні акції — мітинги, збори та демонстрації — можуть бути обмежені.

Голова комітету Олег Зарубінський наголосив, що свобода мирних зібрань — це «фундаментальне право людини, що є основою демократичного суспільства». Водночас, зауважив парламентарій, до сьогодні немає законодавчого врегулювання у цій сфері. За відсутності закону України права громадян на мирні зібрання досі регулює... указ Президії Верховної Ради УРСР ще від 1988 року «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР». Для підготовки законопроекту до другого читання у комітеті було створено робочу групу на чолі з першим заступником голови Віктором Тараном, у складі представників секретаріату Кабміну, Мін’юсту, МВС. З урахуванням пропозицій від громадськості положення низки статей законопроекту зазнали суттєвих змін із метою приведення їх у відповідність до Конституції, підкреслив О. Зарубінський. Під час доопрацювання до другого читання було також підтримано пропозицію змінити назву закону: проект закону «Про порядок організації і проведення мирних заходів» на законопроект «Про мирні зібрання».
Найбільше дискусій спричинила стаття 7 законопроекту, яка передбачає, що організатор мирного зібрання має письмово повідомити про проведення такого заходу органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування завчасно, не пізніше як за чотири робочі дні до його початку. Прибічники законопроекту посилаються на висновки Венеціанської комісії, у яких йдеться, що закон має містити норму про обов’язкове письмове повідомлення організаторів про проведення зібрання із зазначенням чітких часових рамок для запобігання будь-яких непорозумінь. Про завчасне сповіщення йдеться і в рішенні Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року.
На думку члена правління громадської організації «Інститут Республіка» Володимира Чемериса, повідомлення про проведення зібрання не може бути підставою для обмеження зібрання та відповідальності його організаторів. Бо не може бути порушенням, що люди зібралися для того, щоб висловити свою точку зору, навіть якщо вони нікого про це не повідомили. Це випливає і з зі статті  39  Конституції, і з рішення КС, і рішення Європейського суду. Чомусь влада вважає, що повідомлення потрібне для того, щоб заборонити мітинг чи демонстрацію. А представники громадських організацій вважають, що повідомлення потрібно для того, щоб влада встигла підготуватися до охорони зібрання. І якщо є повідомлення, то для влади наступає відповідальність за те, що не охоронили зібрання. На думку В. Чемериса, законопроект №2450 варто відхилити, натомість ухвалити пакет законодавчих актів, у тому числі й зміни до кодексів про адміністративні правопорушення та адміністративне судочинство.
У свою чергу, заступник міністра внутрішніх справ Василь Фаринник запевнив, що незалежно від того, буде прийнято вищезгаданий закон чи ні, міліція виконуватиме передбачені Конституцією та чинними законами функції з охорони громадського порядку. Але з ухваленням спеціального закону про мирні зібрання правоохоронці, за словами заступника міністра, зможуть більш чітко підготуватися.
«Безумовно, можна дискутувати щодо запропонованих норм, — наголосив Олег Зарубінський, — але вони мають базуватися на міжнародній практиці та в межах чинного законодавства України».