Із досьє «Голосу України»
Навроцький Станіслав Степанович, народився 18 квітня 1956 року в селі Плоп Дондюшанського району, Молдова. В 1982 році закінчив Вищу школу МВС, м. Горький, 2004-го — Харківську національну академію міського господарства. Селищним головою Заозерного обраний у червні 2000 року. В 2007 році С. Навроцькому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник місцевого самоврядування АРК», а навесні 2008 року він став лауреатом почесної нагороди «Ділова людина України» за особистий внесок в оздоровлення економіки України, високу ділову і громадянську активність. Одружений. Двоє дітей.
Заозерне — селище міського типу. Розташоване за 8 кілометрів від Євпаторії, у південно-західній курортній зоні, на березі Каламітської затоки Чорного моря. Площа — 856,8 га, населення — понад 4,8 тис. осіб. У 1998 році постановою Кабінету Міністрів України Заозерному було присвоєно статус курортного селища. Про селище, його людей і розвиток курорту наша розмова із селищним головою Станіславом Навроцьким.
— Станіславе Степановичу, ви керуєте селищем уже більш як 10 років, заозерненці вже тричі виявляли вам довіру...
— Не скажу, що з дитинства мріяв стати працівником місцевого самоврядування. У ті роки хлопчики прагнули до більш героїчних професій. Трудовий шлях почав 1975 року помічником бригадира в колгоспі. Після служби в армії закінчив вищий навчальний заклад МВС і працював в органах внутрішніх справ, потім інструктором Євпаторійського міському партії, займався підприємництвом. Досвід попередньої роботи дуже знадобився й на новій посаді. Юридична та економічна освіта дають змогу не тільки бачити проблеми, а й знаходити їхні комплексні рішення.
— Судячи з ваших нагород — медаль «За заслуги перед містом Євпаторія», звання Заслуженого працівника органів місцевого самоврядування та іншим — все у вас виходить?
— Будь-яка нагорода — підтвердження правильності обраного курсу, нагорода селищного голови — визнання заслуг всіх жителів селища з облаштування свого місця проживання й громадського життя. Деякі успіхи, звичайно, є. За період з 2000 р. по 2010 р. обсяг доходів місцевого бюджету Заозерненської селищної ради збільшився в 27 разів(!)— з 213,9 тис. грн. до 5773,8 тис. грн. минулого року. Якісне зростання показників почалося після визначення 2000 року меж селища і підписання Договору про делегування повноважень між Євпаторійською міською і Заозерненською селищною радами, як рівноправними партнерами з місцевого самоврядування. Це дало можливість кардинально змінити структуру витрат. Так, наприклад, основною бюджетонаповнювальною статтею в 2000 році був прибутковий податок з громадян, питому вагу якого становило 60 відсотків від загального фонду, плата за землю становила при цьому 7,3 відсотка доходів загального фонду. Нині 53 відсотки доходів загального фонду становить плата за землю.
Рівень прибутковості території смт Заозерне зріс з 249,65 грн. до 6738,8 грн. на гектар. При цьому фінансова основа для виконання повноважень місцевих рад змінилася з 50,93 грн. до 1181,94 грн. на одного жителя селища Заозерне.
Хочу підкреслити, що ці зміни не прийшли самі по собі зі змінами податкового законодавства, а стали результатом значної й кропіткої роботи місцевої ради з розширення бази оподаткування. Було розроблено генеральний план селища, затверджено грошову оцінку землі. Це дало змогу виділити майже 500 земельних ділянок площею 0,15 га під індивідуальне житлове будівництво. Триває активна забудова колишніх пустирів, зростають сучасні 2-3-рівневі котеджі. Нові забудовники, з урахуванням курортної функції селища, проектують свої будинки з перспективою їхнього здавання в оренду відпочивальникам. Такий розвиток території веде до підвищення ділової активності й зростання доходів, як громадян, так і місцевого бюджету.
— Станіславе Степановичу, на відміну від багатьох селищ регіону, Заозерне має статус курортного селища, є розвинена санаторно-курортна інфраструктура. Напевно, вам легше, ніж, наприклад, керівництву селища Новоозерного. З колишньої закритої військової бази зробити щось привабливе для відпочинку й оздоровлення приїжджих, погодьтеся, не просто.
— Таку думку можна прийняти, але навряд чи вона відображає стан справ. У Заозерному розташовано 24 санаторно-курортні установи. Побудовані вони багато десятиліть тому. Їхні податкові платежі становлять майже половину — 48,8 дохідної частини бюджету. Водночас з огляду на 100-відсоткові пільги дитячих оздоровниць у частині плати за землю, частина оздоровниць, що займають 190,2 га (22,2 відсотка) території Заозерного, не платять за землю в місцевий бюджет. Та й основні платежі надходять, як правило, лише частково. У бюджет селища надходить тільки 25 відсотків прибуткового податку з громадян, 50 відсотків податку з транспортних засобів, 20 відсотків збору за забруднення навколишнього середовища тощо. Інше йде в «засіки батьківщини», а потім розподіляється з урахуванням дуже мінливих чинників. Вірю, що реалізація програми Президента України В. Януковича «Україна для людей», де одним із програмних пунктів визначено, що місцевим бюджетам передається 60 відсотків зведеного державного бюджету, зміцнить повноваження місцевих рад. Сподіваюся, що у разі справедливого розподілу коштів, зможемо налагодити кваліфіковане медичне обслуговування, якісні послуги ЖКГ, відновлення «убитих» доріг, відновимо будівництво житла. Ми й нині вирішуємо ці питання, але можливості не закривають навіть кричущих потреб.
Так, на ремонт доріг торік освоєно 64 тис. грн., при тому, що потребують капітального ремонту 2,4 км, а це вже інший порядок цифр. Ленінське гасло «Вся влада — радам!» актуальне у новій редакції «Вся влада — місцевим радам!».
— Яким ви бачите подальший розвиток Заозерного в житловій і соціальній сфері?
— Майбутнє Заозерного — у повному виконанні генерального плану селища. Він передбачає реконструкцію й будівництво набережної та Приморського бульвару, будівництво стадіону, нового комунального ринку, нового дитячого садка й багато чого іншого. По цих об’єктах уже виконуються проектно-кошторисні роботи, так що це не порожні слова, а реальні плани роботи.
— Станіславе Степановичу, візьмемо з названого переліку тільки один об’єкт — стадіон. Невже в наш непростий час такий об’єкт можна побудувати на засоби місцевого бюджету — адже це мільйони гривень?
— Селище Заозерне завжди було досить привабливим в інвестиційному плані. Більше половини нових курортних об’єктів будуються на кошти приватних осіб з різних регіонів України. Той самий стадіон ми й не думаємо будувати тільки самотужки. Рада виділила землю, виконала проектно-кошторисну документацію, забезпечила можливість підключення до інженерних мереж — думаю, це гарна інвестиційна пропозиція. Нині у Заозерному три сучасні футбольні поля й вони завантажені майже цілий рік у щоденному режимі. Тут тренуються футболісти української прем’єр-ліги. Саме з представниками відомих клубів і ведемо переговори про співробітництво. На жаль, економічна й політична нестабільність останніх років зупиняли потенційних інвесторів від остаточного рішення.
— Деякі питання місцевого самоврядування, згідно із сформованою практикою, можна вирішити лише за підтримки «вищих рад» — міської та республіканської. Як складаються відносини з кримською владою?
— Давайте спочатку уточнимо запитання. «Вищих рад», як ви сказали, взагалі-то немає. За Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» кожна рада має свої певні повноваження, і селищна рада не підлягає міській. Але закон, ухвалений ще 1997 року, не зламав рівня відносин, як «молодшого» і «старшого». Із селищного бюджету щорічно здійснюються вилучення в бюджети інших рівнів. Наприклад, за останні роки сума вилучень становить:
2007 р. — 290,8 тис. грн.,
2008 р. — 513,9 тис. грн.,
2009 р. — 950,0 тис. грн.
Для міського бюджету, куди надійшли ці гроші, 950 тис. грн. — крапля в морі, а селище могло б на ці кошти закінчити програму гарантованого водопостачання і водозабезпечення всієї своєї території.
— На завершення, скажіть, чи є проблема, яку треба терміново розв’язати, але цьому перешкоджає відсутність необхідних законів?
— Проблема полягає в необхідності зміцнення повноважень місцевих рад. Громадянам, котрі приходять на прийом до селищної ради, потрібне розв’язання їхньої конкретної проблеми, а не посилання, що ці питання в компетенції кримської або київської влади. Тому вважаю, що ухвалення нової редакції Податкового й Бюджетного кодексів, а також реальне виконання Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», стане основою зміцнення повноважень місцевих рад. Повинна ж, зрештою, бути Україна для людей. А сьогодні люди готові працювати на благо країни за зрозумілими і чіткими правилами.
— Дякую за відверту розмову.
Інтерв’ю записав Георгій ВЕРВЕС.
