Львівщина в передчутті змін

Якщо зважити, що Львівщина свого обласного очільника, а ним став Василь Горбаль, отримала чи не останньою в Україні, можна зробити висновок: призначення голови Львівської ОДА було справою непростою. А той, хто ризикнув сісти в це не дуже зручне крісло, мав розуміти, що прийматимуть його не з відкритими обіймами (як і будь-якого іншого представника Партії регіонів). Що треба буде себе стверджувати, щодня виявляючи неабиякі риси характеру.

Власне, крім характеру, Василь Горбаль має за плечима успішну практику економіста, топ-менеджера та адміністративний досвід роботи. П’ять років очолював Київську міську організацію Партії регіонів і брав активну участь в обох виборчих кампаніях у команді нинішнього Президента Віктора Януковича. Ця його різнобічна діяльність, а також двомісячна робота на посаді голови ОДА змусили визнати: досягти прориву в зростанні благополуччя мешканців Львівщини (а саме це має стати головним) можна лише ціною величезних зусиль. Проте й за такої умови це неможливо без підтримки держави. Тому наша розмова торкнулася не просто напрямів діяльності на цьому шляху, а синергії, об’єднання зусиль та можливостей внутрішніх, обласних, та, так би мовити, зовнішніх, загальнодержавного рівня.

— Жорсткі й прагматичні, бо має бути результат. Але, знаєте, навіть прагматичні речі легше робити, коли ти їх робиш щиро. Чого ж бракує Львівщині, і це я реально відчуваю (а, можливо, й не лише на Львівщині), то це щирості в тих чи інших підходах та в дискусіях. До того ж щирість часто означає і прямоту шляху. Отже, для того щоб шлях був прямий та ефективний, його потрібно робити, по-перше, щиро, а по-друге, прагматично чітко. Для мене це поєднані речі.

— Я за широке обговорення багатьох питань, але в обговоренні хтось має задавати певний тон. Влада повинна розповісти про своє стратегічне бачення рішення проблеми, а навколо цього мають організовуватися дискусії, і так на кожному рівні. Донедавна ж було інакше: влада запускала якусь ініціативу й фактично виходила з процесу дискусії. Ми створювали не демократію, а відверту охлократію, далеку від побудови демократичного суспільства. Жорсткість у даному випадку означає сміливість — не лукавити, а говорити відверто про те, що відбувається.

— Звичайно, однак це дається непросто. Адже речі, які часом висувають депутати, ніяк інакше, як «мишача метушня», назвати не можна. Приміром, рішення «не продовжувати оренду приміщення ОДА». Чи, наприклад, коли певна комісія облради, визначаючись із бюджетними програмами, навіть не запрошує представника профільного управління облдержадміністрації до обговорення. Звичайно, все це не сприяє конструктивній співпраці, але я намагаюся не концентрувати на цьому увагу. Можливо, дехто просто не зорієнтувався, що час змінився. І ті умови, які створювалися, особливо останні п’ять років, не прийнятні для розвитку держави й Львівщини, зокрема. Бо якісь кулуарні, непрозорі дії не сприймаються ні главою держави, ні главою уряду, і відповідно мною, як керівником області.

— Можна говорити банальні фрази на кшталт: через кількість звернень та скарг або через взаємні обвинувачення в середовищі самого депутатського корпусу щодо земельних афер. Та, думаю, це — зайве. Нині продуктивно попрацювала у Львові група консультантів із методології покращення обліку земельних ресурсів. Тому на рівні області найближчим часом буде складено чіткий план вирішення земельних питань. А все, що стосується рівня держави, то виходитимемо на адміністрацію Президента із законодавчими ініціативами. Зізнаюся, що лист, з яким я звернувся до віце-прем’єра Бориса Колеснікова стосовно можливості залучення спеціалістів до оцінки процесу видачі та обліку земельних ресурсів, уже спричинив певний резонанс.

Що стосується конкретних речей, то зачекаймо тиждень. Наразі вже є попередні результати діяльності міжвідомчої земельної комісії, та я не можу їх озвучити. Скажу лише, що після ознайомлення з цими матеріалами я певен: полетять голови тих, хто безпечно думав, що нова влада закриватиме очі на відверте беззаконня у земельній сфері. Всі матеріали опрацьовуються правоохоронцями, і, переконаний, відкриття кримінальних справ не за горами.

— Зараз «Єврокар» — один із найдинамічніших автовиробників України. За підсумками травня виробництво на підприємстві зросло на 61 відсоток — це кращий для країни показник. А до кінця 2010 року потужність зросте до 100 тисяч автомобілів на рік.

До речі, якщо вже ми завели мову про «Єврокар», не можу не згадати скасування податкових пільг для СЕЗ «Закарпаття», у межах якої реалізовувався проект. Так от, Україна втратила 240 попередніх домовленостей про інвестиційні наміри (причому серед потенційних інвесторів були TOYOTA, Peugeot, DELPHІ, Sumіtomo), недоотримала в 2005 році 1,2 мільярда доларів інвестицій. Звичайно, втрат зазнала і Львівщина. Думаю, тепер чимало українців розуміє, яку шкоду завдала власному народові попередня влада.

— Подібні ініціативи є. Вони обговорювалися на засіданнях комітету з економічних реформ. Де, як не на Львівщині, з огляду на близьке сусідство з Польщею (яка, до речі, вже провела реформу) впроваджувати такий досвід. Ми можемо все докладно вивчити і вийти з певною ініціативою на керівництво держави.

Наразі мені хотілося, щоб до цієї роботи долучилися депутати всіх рівнів, області. Щоб львівсько-польський досвід відносин ми використовували не лише для «політичного туризму», а і для реального покращення ситуації. Бо делегацій за останні роки було чимало. Польські маршалки та воєводи надзвичайно гостинні, але чи відпрацьовуємо ми цю гостинність, повертаючись додому? Здається, що ні. І при цьому прагматично відстоювати свої інтереси теж не навчилися. Складається враження: або ми відверто програємо українські інтереси, або елементарно не використовуємо той досвід, який нам пропонують поляки.

— Тому що здорові ліси — це життя та здоров’я львів’ян і сировина для багатьох галузей. На Львівщині багато смерекових порід. Вони свого часу висаджувалися без урахування кліматичних особливостей і зараз просто всихають. Вивозити деревину, яка придатна для промислового використання, проблематично, оскільки в лісах фактично немає доріг. Втрати області від цього становлять п’ять мільйонів кубів деревини щороку! Якщо один кубічний метр кругляка здорової смереки коштує 400 гривень, то ціна всихаючого дерева падає до 140. А коли почекати ще рік-два — то вона майже вся йде на дрова.

А якщо забезпечити вивезення свіжоспиленої смереки, то річний дохід області може зрости на 1 мільярд 300 мільйонів гривень. Щоб вирішити проблему, треба щороку будувати хоча б 50 кілометрів лісових доріг, витрачаючи більш як 30 мільйонів. Звісно, за один рік усі дороги не збудуєш. Але економічна доцільність інвестицій очевидна. Додайте соціальний аспект — мешканці віддалених районів, будуючи дороги, зароблятимуть добрі гроші в себе вдома.

— Навіть зараз при формуванні бюджету, відповідних програм кошти, які ми могли зекономити, скеровуватимуться на нашу історико-культурну спадщину і, зокрема, на проекти відновлення замків. І не так, щоб «розмазати» кошти по всіх об’єктах і не зробити нічого принципового.

А концесія — дискусійне питання. Необхідно застосувати кваліфікаційні вимоги до концесіонера, розуміти, що далі відбуватиметься із замком. Адже часто в концесіонера своє бачення. Думаю, що жоден із представників львівської інтелігенції, та й жоден із пересічних львів’ян, не хотів би бачити, навіть і в майже зруйнованому замку, звичайний кабак чи ще щось розважальне, причому низького ґатунку. До розгляду мають прийматися цікаві ініціативи. Музей, мистецький проект — нехай не без комерційного компоненту, однак усе з розумом.

Думаю, що дуже скоро настане час, коли з інвесторів буде черга, і нам потрібно вже зараз виставляти вимоги до них. Не буде так: зайшов інвестор на ту чи іншу територію, спромігся щось зробити, а потім залишив пам’ятник недобудові. Здійснювати треба не лише контроль за виконанням інвестиційних зобов’язань, а ще на етапі підбору інвестора визначатися з умовами, корисними для громади.

— У мене є своє приватне обладнання, яке я колись закупив для комерційних цілей, тепер думаю його використати для кол-центру у Львові й значно покращити роботу зі зверненнями та скаргами громадян. Треба добре продумати, в якій формі його організувати, але це завдання двох найближчих місяців.

— Уперше за часів незалежної України головою Львівської ОДА стала людина, яка народилася у Львові. До речі, багатьом це надає впевненості, що ви краще зрозумієте менталітет львів’ян, а по-друге, з пієтетом ставитиметеся до нашого культурного надбання. Отже, є надія, що відвідуватимете прем’єрні покази. А то наші головні режисери жаліються, що ні один голова ОДА до кінця не додивився жодної вистави...

— Звичайно, ходитиму й на прем’єри, і на виставки. Запрошення надходять, однак є певні речі статусного характеру. Не хочеться щось відвідувати «для галочки», для фото на сайті. До того ж наше відверте галицьке підлабузництво, якого я не переварюю, може зіпсувати не лише перегляд талановитої вистави, а й узагалі відбити бажання кудись іти. Але розумію, якщо покажу свою позицію до таких проявів, можливо, вони будуть м’якшими.

— Працею на користь громади. Вже до кінця року, сподіваюся, ми побачимо реальні зміни на краще. Що стосується зростання дохідної частини бюджету, то зможемо говорити вже восени. Потрібно піднести середній рівень заробітної плати, і це можна буде вважати початком економічного зростання області. Новий рік плануємо зустріти з нульовим показником заборгованостей із зарплати. Хоча розумію: є питання щодо підприємств, які перебувають на стадії банкрутства, і повне вирішення проблеми потребує змін законодавства. Про це, до речі, говорили й на нараді в прем’єра. Тобто, якщо уряд визначиться з цим питанням, наші плани здійсняться.

Необхідно скоріше визначитися і з об’єктами, які варто зробити пусковими вже цього року. Через сесії облради треба провести концентровані програми, а не знову ж таки розпорошені. На жаль, незважаючи на публічну позицію багатьох очільників облради, продовжується намагання переконструювати кошти на той чи інший район, на того чи іншого підрядника й таке інше. Мною були дані чіткі доручення стосовно регламенту норм використання бюджетних коштів. Потрібно окреслити номенклатуру товарів, які випускаються в області. Вони можуть бути закуплені за бюджетні гроші. А якщо до будь-якого постачальника чи підрядника були претензії в минулі роки, то рекомендувати позбавити його права участі в тендерах чи будь-яких інших процесах освоєння бюджетних коштів. Ми будемо публічно відстоювати цю позицію і не дамо окремим представникам депутатського корпусу тиснути чи вирішувати щось «підкилимно». Це стосується і окремих чиновників. Загалом, переконаний: там, де немає прозорості, рано чи пізно можуть з’явитися зловживання. Тому всі програми будуть «висіти» в Інтернеті.

Активну увагу приділяю координації дій між службами ОДА, облради, Львівської міськради, розбудові прес-служби. Координація потрібна й між усіма органами державної влади, які працюють в області. Лише тоді можна буде говорити, що ми працюємо однією спільною командою.

Що ж до бюджетного процесу, то необхідно застосовувати мотивацію розвитку територій, тобто механізми співфінансування. Вирішувати ж при цьому можна різноманітні речі, навіть побудову дитячого майданчика. Схема така: частково гроші громади, частково бюджетні кошти. Є зацікавленість громади (хоч копійку виділіть, хоч щось зробіть), відповідно ми зробимо більше й будемо просити державу підтримати на своєму рівні. Потрібна ініціатива на місцях, а не банальне споживання, не психологія за принципом «дай!», а реальна співпраця.

Найближчим часом будуть призначені всі керівники районів, і я свідомий — без помилок тут не обійтися. Якщо хтось працюватиме без повної віддачі, то шукати інших людей, ініціативних та діяльних. Кожна особа, що призначається, повідомлена: гри в лікарняні, відпустки не буде. Або працюй, або йди.

— Залишитися собою. Якщо це вдасться, львів’яни не пошкодують, що я повернувся в рідне місто.

На знімку: Василь Горбаль.