Наслідки операції «Бужа» нейтралізував Сталін

Кім Науменко (на знімку) родом з міста Барвінкове Харківської області. Закінчив Хабаровське артилерійське училище, історичний факультет Благовіщенського державного педагогічного інституту. 33 роки прослужив в армії. З 1989 року працює науковим співробітником Інституту українознавства НАН України. Один з провідних фахівців інституту з історії Другої світової війни. Наша розмова проходила в інститутському робочому кабінеті Кіма Єлисеєвича.

— Як народилася операція «Бужа»?

— У 1943 році у Лондоні генерал польського війська Сосиковський розробив спеціальний план, який передбачав захоплення Львова і презентацію польської влади перед Червоною Армією.

Ще навесні 1944 року було очевидно, що під ударами 1-го Українського фронту німці незабаром залишать Західну Україну.

Гітлер прилетів до Львова 27 березня і в будинку аграрного університету провів нараду, де вимагав негайно стабілізувати фронт. 30 березня він змістив з посади фельдмаршала Манштейна й призначив керувати групою армій «Північна Україна» генерал-фельдмаршала Моделя.

У Львові операцією «Бужа» керував полковник Філіпковський. У його розпорядженні було майже сім тисяч вояків. Три тисячі у місті. А решта — на околицях.

Річний бюджет Армії Крайової становив 35 мільйонів доларів. Британська авіація регулярно постачала львівським підрозділам зброю і боєприпаси. Тоді як УПА, чи не єдине формування руху опору в Європі, не отримувало допомогу ззовні.

— Чи виникали сутички з вояками УПА?

— 7 липня польський полковник віддав наказ після відступу німців захопити місто й нейтралізувати підрозділи УПА. Частини АК мали паралізувати будь-які спроби українців захопити Львів. Я сказав би, що виступ мав яскраво виражений антиукраїнський характер.

У листівці АК до своїх вояків говорилося: «Вояки, ідете карати! Але не ворога, а бунтівника. Не вояка не приятельського, а бандита... Тільки тверда, безмилосердна рука польського вояка може врятувати східні землі для Польщі, вигубити злочинців».

— Як поводилось радянське командування, побачивши на деяких будинках польські прапори?

— 28 липня полковника Філіпковського викликали до комісара безпеки Грушка з НКВС. У переговорах брав участь Микита Хрущов. Розмова була короткою: Львів — радянське місто, негайно зняти польські прапори, припинити патрулювання і скласти зброю. Все вище керівництво було арештоване. Того ж дня в тюрму на Лонцького привезли 300 представників командування Армії Крайової. Частина жовнірів погодилась вступити до Війська Польського. Хто не захотів, відправили у Сибір.

30 липня на мітингу біля оперного театру Микита Хрущов заявив, що Радянська влада принесла львів’янам свободу і щасливе життя. Польський еміграційний уряд вважав операцію «Бужа» успішною й присвоїв Філіпковському звання бригадного генерала та нагородив найвищою військовою нагородою — орденом Віртуті Мілітарі.

По суті, наслідки операції «Бужа» нейтралізував Сталін ще 25 липня 1944 року в Москві, коли під час переговорів з польською делегацією Осубка-Моравського на карті олівцем червоною лінією провів кордон на захід від Львова.