Як убити ракову клітину?

Онкологія давно визнана не тільки однією з найнебезпечніших медико-біологічних проблем, але й соціально-економічною. Ні для кого не секрет, що подолати її можуть як рання діагностика, так і фахове лікування. Однак усе це потребує серйозних коштів, а їх нестача виявляється найбільшим чинником ризику: держава не може гарантувати безкоштовне лікування таких хворих, а пацієнту за все життя не зібрати потрібних грошей. Бідність убиває швидше і болючіше, ніж будь-який канцероген.

Щороку тільки на Хмельниччині з небезпечним діагнозом стикається понад 4,7 тисячі чоловік. І як стверджують фахівці, рівень захворюваності та смертності постійно підвищується. Якщо півтора десятка років тому на кожних сто тисяч населення припадало 308 таких хворих, то минулоріч ця кількість зросла на півсотні. Причому є райони, скажімо, Ярмолинецький, де показник доходить ледь не до півтисячі хворих. За кожною сухою статистичною цифрою — нелюдські біль і страждання. Щороку в області помирає від онкологічних захворювань 2,7 тисячі осіб. Найприкріше те, що велика частина їх втрачає свій шанс на життя через запізнілу діагностику.

Для багатьох фатальними залишаються слова: цього могло б не статись, якби діяв механізм обов’язкового профілактичного огляду у закладах загальнолікувальної мережі, якби у лікарнях було побільше сучасного діагностичного обладнання, засобів хірургічного лікування та променевої терапії. Якби були дешевшими медикаменти. Якби врешті-решт у спеціалізованих стаціонарах було більше банальних ліжко-місць...

Порівняно із глобальними науковими завданнями, коли так і не вдається до кінця розкрити загадку хвороби, всі ці практичні проблеми, здавалося б, відступають на другий план. Але за нинішніх реалій саме вони багатьом пацієнтам вартують життя.

На останній сесії обласної ради, де затверджувався бюджет на нинішній рік, головний лікар обласного онкологічного диспансеру депутат Леонід Бриндіков звернув увагу на таку деталь: кошти, котрі виділяються на харчування одного хворого в день у його закладі вдвічі, а то й утричі менші від того, що перепадає іншим лікарняним установам. Зрозуміло, що, розподіляючи гроші, ніхто не намагався образити одних хворих і поставити в привілейоване становище інших. Біда в тім, що на всіх припадає малувато, а тому й доводиться ділити те, що є, а не те, що потрібно.

Розуміючи всю гостроту і важливість проблеми, обласна держадміністрація розробила і винесла на розсуд депутатів програму боротьби з онкологічними захворюваннями. Вона розрахована на сім років, і якби її вдалося здійснити, то медики мали б надію знизити задавненість захворювань на рак на п’ять відсотків, на стільки ж підвищити рівень виявлення злоякісних утворень на ранніх стадіях. А разом усе це допомогло б зменшити кількість летальних випадків. Крім того, програма передбачає створити систему хоспісів, підняти на вищий рівень матеріально-технічну базу закладів охорони здоров’я, що надають медичну та соціальну допомогу онкохворим, зробити дієвою профілактику, ефективними діагностику та лікування. І все так і сталося б, якби знайшлись потрібні кошти. На жаль, і без того доволі помірковані плани (бо розробляються вони з огляду на постійний фінансовий дефіцит) вже з самого початку поставлені під загрозу. Скажімо, на всі заходи, спрямовані на вдосконалення системи профілактики, припаде нинішнього року з усіх джерел фінансування лише сорок тисяч гривень. Не хочеться навіть рахувати, яка частка цих коштів дійде до районної лікарні, до сільської, а тим більше — до кожного конкретного хворого. Правда, щоб бути об’єктивним, варто зауважити, що через два роки планується отримати 800 тисяч гривень із державного бюджету на придбання сучасного мамографа для обласного онкологічного диспансеру. А потім щорічно такі само суми на ті ж цілі для Волочиської, Шепетівської, Деражнянської та Кам’янець-Подільської районних та міської лікарень. Але все це фінансування розпочнеться тільки з 2012 року. 

Нинішнього ж року фінансове навантаження при виконанні цієї програми ляже на державний і обласний бюджети, котрі планують виділити відповідно 6,6 та 4,2 мільйона гривень. Гроші підуть на найнеобхідніше — придбання ізотопів для лабораторії, препаратів супроводу для лікування онкохворих, закупівлю лабораторних реагентів та рентгенівської плівки, а левова частка — на хіміопрепарати.

Усе це вкрай необхідне, але говорити про те, що онкологія краю зможе здійснити справді революційний прорив за такої матеріальної підтримки, просто не доводиться. Перемога над хворобою здобуватиметься переважно завдяки подвижницькій праці фахівців, їхній майстерності, а ще — титанічним зусиллям родин, котрі заради близьких будуть усіма правдами і неправдами добувати гроші на лікування та реабілітацію.

Якби йшлось тільки про фахові успіхи місцевих онкологів, вони мали б про що розповісти. Адже Хмельницький онкодиспансер визнаний у країні одним із провідних лікувальних закладів, отримав почесне звання «Найкращий заклад медичної освіти», має подяку від Президента України. За цим офіційним визнанням стоять конкретні справи. Так, в області живе понад 25 тисяч чоловік, що перенесли онкологічне захворювання, і це означає, що саме завдяки старанням медиків пацієнтам вдалось відвоювати у хвороби свій шанс на життя. За п’ять останніх років вдалось поліпшити цілу низку показників, які свідчать про зростаючі шанси на перемогу над хворобою. Досягти цього вдалось завдяки не тільки роботі онкологів, а ще й старанню спонсорів. Саме за їх підтримки була створена одна з кращих дитячих палат в Україні.

Усе та ж обласна програма передбачає за сім років витратити на потреби онкології краю близько 140 мільйонів гривень. На перший погляд, немала сума. Але навіть вона визначає витрати лише на найнеобхідніше, без чого не можна жити вже сьогодні. Про перспективні розробки, методики завтрашнього дня навіть не йдеться. І це цілком може означати, що, навіть виконавши всі пункти програми, через сім років ми знову залишимось на позиціях учорашнього дня. Крім того вже сьогодні обласні фінансисти ставлять під сумнів можливість її фінансування в передбачуваному обсязі через обмеженість фінансового ресурсу місцевих бюджетів. Тож залишається просто вірити в те, що колись таки економіка запрацює, гроші потечуть у бюджети всіх рівнів, і їх вистачатиме не тільки на комунальні і зарплатні витрати медицини, а ще й на її розвиток. Зрештою, навіть лікарі переконують своїх пацієнтів у тому, що тільки беззастережна віра може побороти ракову клітину.