Вчені стверджують, що замуленість Азовського моря стане благом: акваторія протягом сезону може виділяти стільки газу, скільки країна споживає за рік. А поки що мешканців приморських селищ та курортників не радує багнюка, яка насувається на пляжі.

Бухта Таранья, де розташоване селище Ялта Першотравневого району, замулюється на очах. Протягом останніх років тут закрита третина баз відпочинку. Місцеві мешканці залишилися без сезонного заробітку: мало хто із відпочивальників погодиться по дорозі до води та на берег долати смугу мулу завширшки до 200 метрів. Незадоволені й рибалки, які тепер не можуть вийти в море. Та й риби у бухті із промовистою назвою не залишилося.

Мул на дні Азова — властивість саме цього мілкого моря. Медики кажуть про лікувальні переваги багнюки, екологи — про вплив промислових підприємств на акваторію. А от російські вчені торік розпочали дослідження із вилучення... метану з мулу. Ідею підхопили українські колеги із Приазовського державного технічного університету (ПДТУ). Дослідження ще тривають, але перші висновки — обнадійливі: видобуток газу з дна моря не потребує великих капіталовкладень, а окуповується досить швидко.

Давні греки називали Азовське море Меотидним болотом

Азовська науково-дослідна станція працює у Північному Приазов’ї вже п’ятнадцять років. Вчені ПДТУ та Московського державного університету імені Ломоносова вивчають зсувні явища, «чорні» піски, зміни геометрії берегової лінії тощо. Тема збирання так званого біометану з’явилася вперше.

«Наші московські колеги за підсумками кількох експедицій склали донні карти Азовського моря в структурі донних утворень, — розповів ректор Приазовського державного технічного університету, доктор технічних наук, професор В’ячеслав Волошин. — Згідно з дослідженнями дно Азова являє собою рівнину, із перепадом глибини в межах 12 метрів. Але дно — це не пісок, а великий шар мулу, до шести метрів завглибшки. Про таку властивість моря відомо давно: візьміть Сиваш, кубанські лимани... Навіть давні греки називали Азовське море Меотидним болотом. Тобто наявність великої кількості мулу — це природний стан, обумовлений особливостями процесу поховання органічних речовин».

Мілководність моря, інтенсивне перемішування його вод, особливий специфічний кисневий режим, добре прогрівання води — все це призводить до швидкого розпаду так званих планктогенних органічних речовин. Біорозпад водоростей відбувається під дією анаеробних бактерій, які утворюють метан як побічний продукт метаболізму в безкисневих умовах.

«В Азовському морі метанова газація відбувається постійно. Ми стверджуємо, що море являє собою один велетенський природний метановий генератор, — пояснює ректор університету. — За експертними оцінками, вся розрахункова акваторія Азова, де є відкладення мулу, може виділяти понад 90 мільярдів кубометрів метану за сезон. Це обсяг, який перевищує річне споживання природного газу в Україні. Навіть якщо взяти середній вміст органічної речовини в мулі в мінімальному розмірі, можна очікувати реального притоку біометану на квадратний метр поверхні моря від 30 до 50 кубометрів за сезон».

Заправлення автомобілів та паливо для міст узбережжя — це реально

Аналіз проб повітря над поверхнею моря на різних територіях дає стійкий результат наявності слідів метану. Дослідження тривають, причому російські вчені вже отримують напівпромислові результати. Їхня держава фінансує ці роботи — і це при тому, що сусіди не обділені покладами природного газу. Щодо українських дослідників, то вони поки що працюють на голому ентузіазмі. Тема отримання й використання біогазу зараз дуже популярна: такі заводи вже діють в Україні. У випадку з Азовським морем всю попередню роботу — транспортування і підготовку сировини, а також будівництво герметичної місткості — виконала природа. Працелюбні бактерії — археї — виділяють метан в результаті своєї життєдіяльності на глибині. Людині залишається взяти отриманий газ.

«Заправлення автомобілів? Будь ласка! Побутовий газ для міст узбережжя? Спокійно. Там можна отримувати адекватні обсяги. Причому технологія дуже проста, не порушує ані флору, ані фауну Азовського моря, на відміну від видобутку газу через бурові вежі. Не потрібно щось будувати, пробурювати, спалювати. Просто натягни тент — і збирай газ. Тому від цього джерела енергії не варто відмовлятися», — переконаний В. Волошин, який називає перспективу видобутку біогазу «клондайком».

До речі, курортні селища Приазов’я здебільшого не мають газопроводу, а часто-густо й інших благ цивілізації — водогону й каналізації. Тому власне джерело енергії було би не зайвим. Поки що місцеві мешканці вважають замуленість моря екологічним лихом, а не порятунком. Власники баз відпочинку заманюють курортників «лікувальними грязями» за прийнятною ціною. До речі, і про ціну, і про лікувальні властивості — правда. Хоча відпочивальники обирають таки дорожчі, але чистіші пляжі.