Село Копиткове Здолбунівського району. На подвір’ї біля контори фермерського господарства імені Т. Шевченка, допоки чекаємо його керівника Віктора Атаманюка, розмовляємо з копитківським сільським головою Марією Фішер (на знімку). Бесіда в’ється навколо проблем сіл. А до складу сільради, крім Копиткового, входять ще й Мар’янівка, Новомильськ, Степанівка.
Сільський голова журиться, що останнім часом є проблема з місцями у дитсадку — їх не вистачає у Копитковому, а у Новомильську взагалі назріла потреба у спорудженні нового. Але самотужки, каже Марія Дмитрівна, сільській громаді цього будівництва не осилити, бо лише на виготовлення проектно-кошторисної документації потрібно 200 тисяч гривень. Радіє жінка, що люди тримаються сіл (усі вони з водогонами, газифіковані), а відтак є майбутнє у всіх населених пунктів. Лише у Копитковому видали вісімнадцять ділянок під забудову, у Новомильську — чотирнадцять, але тут вже не вистачає землі на ці цілі.
Потім розмова заходить про місцеве фермерське господарство імені Т. Шевченка, яке має гарний імідж в області і куди звідусіль їдуть переймати досвід. Марія Дмитрівна, яка сільським головою дев’ять років, а раніше теж працювала тут зоотехніком, віддає належне Віктору Атаманюку за те, що він навіть у надзвичайно складних умовах зумів зберегти хазяйство. Не так важливо, на її думку, якої форми власності тепер господарство, важливіше те, що селяни мають роботу, вірять Віктору Атаманюку — здали в оренду свої земельні і майнові паї, за що отримують стабільні дивіденди, бо поля засіяні, ферми в порядку, не зяють вибитими шибками, як це спостерігається у багатьох селах, з поголів’ям.
— До речі, це фермерське господарство має два племзаводи з розведення великої рогатої худоби: абердин-ангузької породи (м’ясної) і чорно-рябої (молочної) (на знімках), а також статус племрепродуктора по свинарству, — каже Марія Фішер.
Нарешті під’їхав і Віктор Атаманюк (на знімку вгорі). Засмага виказує у ньому непосидючу натуру, що, зрештою, притаманне керівникам-господарям, які самі хочуть переконатися, як ідуть справи на полях і фермах. Віктор Данилович не приховує, що заклопотаний, що і не дивно у цей складний кризовий час.
Але сьогодні клопоти у Віктор Атаманюка приємні. У його господарстві нарешті завершено реалізацію інноваційного проекту з реконструкції ферми із сучасним доїльним залом, який профінансували японці — а це 320 тисяч євро. А ті, як відомо, не звикли викидати гроші на вітер: добре вивчили, кому довіряють таку солідну суму і чи зможе він розпорядитися нею по-господарськи.
— «Живих» коштів ми не бачили. За них було придбане голландське обладнання для доїльного залу і поставлене до нас, в Україну, — розповідає Віктор Данилович. — Сьогодні разом зі мною хвилюється і керівник цього інноваційного проекту голландець Ян Хусман, який доклав чимало зусиль для реалізації задуманого, за що я йому щиро вдячний.
Разом з гостями, які приїхали у Копиткове з усіх районів області і навіть із Дніпропетровська, щоб перейняти досвід, ідемо до доїльного залу (на знімку праворуч). Тут порядкують дві жінки-оператори. Після гігієнічних процедур, яким піддалося двадцять чотири корови (стільки за один раз обслуговується чорно-рябих), жінки приступають до машинного доїння. Молоко надходить у молокопровід, а далі, пройшовши попередню фільтрацію, — в холодильну установку, де охолоджується до плюс чотирнадцяти градусів.
— Сподіваюсь, що тепер матимемо молоко кращої якості, — каже Віктор Атаманюк. — Ми поміняли технологію утримання молочного стада, при якій не потрібно пасти корів. У наших планах — збільшувати молочне поголів’я, бо нове обладнання дає нам можливість доїти більше корів. А ще потрібно докласти зусиль, щоб молочна галузь стала прибутковішою.
Щодо останнього, то обласна влада всіляко відстоює інтереси виробників молока, зокрема, веде переговори із переробними підприємствами, щоб вони платили влітку селянам хоча б по 1 гривні 70 копійок за літр молока. Ті піддаються з потугами. Це при тому, що у супермаркетах літр молока коштує 6—8 гривень. Відтак, поділився намірами радник голови Рівненської облдержадміністрації з питань АПК Олександр Чуприна, «через обласну кооперацію створимо заготівельні кооперативи, які прийматимуть молоко за вищими цінами, знайдемо молокопереробні підприємства, які на них погодяться, а непоступливі, ті, хто хоче наживатися на селянах, хай спостерігають, як «утікає» від них молоко».
Зрештою, коли селяни отримуватимуть молоко високої якості, що гарантує використання таких доїльних залів, як у Копитковому (подібних залів на Рівненщині вже чотири), вони матимуть козир перед молокопереробниками.
Рівненська область.
Фото автора.