Влада міста Кам’янця-Подільського ініціює закриття Довжоцького спиртозаводу
У попередні роки це намагалися зробити депутати Хмельницької облради. Здавалося б, у нинішні часи треба лише радіти, що якесь виробництво живе, працює, а в бюджет крапля за краплею перетікають податки. Але в Кам’янці-Подільському серйозно побоюються, що саме через згаданий завод сюди перестануть їхати туристи, на залучення яких і міськрада, і міський туристичний бізнес витратили немало зусиль та коштів.
Наразі місто представлене на міжнародній виставці ЕКСПО-2010 у Шанхаї. Кажуть, що Хіларі Клінтон, яка очолювала офіційну американську делегацію на відкритті ЕКСПО, вельми зацікавилася старовинним подільським містом...
А тим часом уже понад сто років спиртозавод «дарує» Кам’янцю, який, без перебільшення, мріє побачити кожен, хто тільки про нього почує, запахи своїх відстійників — так званих бардополів. Їх майже чотири десятки загальною площею 32 гектари, і знаходяться ці ставки на площині, що лежить вище за кам’яний острів національного заповідника «Кам’янець» з його унікальними історико-архітектурними пам’ятками. Туристи побудуть день-два й поїдуть, а от мешканцям стотисячного міста просто непереливки. Нинішнього літа «аромати» бардополів зовсім замучили їх. Про це до міської влади надходять численні скарги та вимоги діяти рішуче.
Міський голова Анатолій Нестерук повідомив: «Ми справді готуємо відповідні звернення, хоч і розуміємо, що закриття заводу проблеми не розв’яже. Бо бардополя залишаться, їх треба очищати від намулу, який і дає цей нестерпний сморід. І якщо раніше це траплялося перед дощем, то тепер практично щодня. Торік міська влада знайшла закордонного інвестора, який погодився вкласти чималі гроші в реконструкцію заводу, встановити обладнання для переробки вмісту бардополів на біогаз, а на чистих водних площах вирощувати цінні для фармації водорості. З’ясувалося, не так просто це зробити. Спиртозавод — державне підприємство, та сама держава не дуже поспішає вкладати у реконструкцію виробництва й залучати приватні інвестиції для цього. Користується тим, що колись побудувала місцева магнатка, ще й розширює завод та бардополя. Якби він був приватним, ми могли б домогтися позбавлення ліцензії на виготовлення продукції».
— У наших сусідів, росіян, усі спиртові заводи перебувають у приватній власності, — каже директор спиртозаводу Володимир Михайлов. — Це виявилося позитивом і для галузі, і для суспільства. 2005 року в Росії ухвалено нову редакцію закону «Про держрегулювання виробництва й обігу етилового спирту, алкогольної і спиртовмісної продукції», яка зобов’язала під час виробництва етилового спирту, технологією якого передбачається отримання барди (основного відходу спиртового виробництва), здійснювати її повну переробку або утилізацію. Але набирання чинності цього закону весь час переносилося через неготовність підприємств. Проте, з 1 березня 2010 року всі законодавчі зміни стали чинними, і віднині кожен російський спиртовий завод повинен встановити у себе устаткування для переробки або утилізації барди, а порушення цього закону спричинить припинення або анулюванню ліцензії. В Україні незабаром теж почнеться процес роздержавлення спиртозаводів. Наше підприємство у відомчій черзі на реконструкцію серед заводів галузі — одне з перших. Громада міста домагається проведення змін від дирекції підприємства. Не туди вона стукає. Питання треба порушувати на рівні держави, доки спиртозавод є державним підприємством.
Керівництво Довжоцького заводу повсякчас наголошує: барда може бути й корисною. Підприємство в цьому напрямі багато співпрацює з Подільським державним аграрно-технічним університетом. Науковець Сергій Трач називає сфери застосування відходів спиртового виробництва: «Це дармове добриво для підвищення врожайності групи зернових культур, корми для тваринництва, пластикатор (укріплювавач) для бетонних сумішей, а також сировина для вироблення біогазу метану».
А ось новинка з новинок. Компанія «Toshіba» представила свій новий мобільний телефон «Toshіba T002», який може працювати від метанового акумулятора без живлення від електромережі. У світі намагаються швидше йти вперед і в одній із найдавніших галузей — спиртовій. А що ж у нас? Будемо далі жити на тому, що залишили нам сто років тому поміщики-заводчики, такі, як у Довжку княгиня Хілкова?!
Зараз ексклюзивним правом на виробництво та експорт етилового спирту володіють держконцерн «Укрспирт» і його регіональні об’єднання. «Укрспирт» об’єднує 76 спиртозаводів. За офіційними даними, виторг компанії — 2,12 мільярда гривень, чистий прибуток — 9 мільйонів гривень. У середньому потужності підприємств «Укрспирту» використовуються на 51 відсоток. Галузь, яка може нести «золоті яйця», потребує державного «пшона», себто коштів на модернізацію, та належної державної політики, яка не відлякуватиме потенційних інвесторів. Тоді до столітніх спиртозаводів вилаштуються черги фермерів — по корми, будівельників — по компоненти до бетонних сумішей, бізнесменів, які не проти вкласти кошти в нові технології спиртової галузі, що дасть їм неабиякі прибутки.