до Президента України В. Ф. Януковича, Голови Верховної Ради України В. М. Литвина, Прем’єр-міністра України М. Я. Азарова

3 червня 2010 р. Верховна Рада України прийняла за основу проект закону про судоустрій, яким, зокрема, передбачається ліквідувати військові суди в Україні.

Відповідно до Конституції та законодавства про судоустрій в Україні військові суди в системі судів загальної юрисдикції здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Цим забезпечується захист прав військовослужбовців, як особливої категорії громадян, а також інших громадян від порушень, пов’язаних з функціонуванням Воєнної організації держави, та водночас контроль над цією організацією, передбачений статтею 23 Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави». Умови проходження військової служби пов’язані з необхідними обмеженнями військовослужбовців у реалізації їх прав, тому здійснення правосуддя щодо цієї категорії громадян саме військовими судами максимально забезпечує законність, належний професійний рівень та обґрунтованість вирішення справ стосовно військовослужбовців, забезпечення належного правопорядку в Збройних Силах та інших військових формуваннях України.

Зважаючи на це, учасники Конференції розглядають пропозицію окремих політиків і фахівців щодо припинення функціонування військових судів в Україні як недостатньо обґрунтовану і таку, що знижує рівень захисту прав військовослужбовців і членів їхніх сімей, а отже, суперечить Конституції та не сприяє утвердженню України як правової держави, а також негативно впливає на основи її національної безпеки.

Ліквідація військових судів спричинить надто серйозні наслідки для держави, яких не можна не враховувати.

Так, у разі прийняття такого рішення особовий склад Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, військових формувань, що перебувають за межами України, тощо, службовці вказаних відомств, військовозобов’язані під час проходження зборів та інші громадяни будуть позбавлені належного і кваліфікованого судового захисту при проходженні ними військової служби.

У зв’язку з ліквідацією військових судів буде зруйнована система підготовки військових суддів з певним рівнем знань військового законодавства і військової специфіки (озброєння та бойова техніка, порядок користування військовим майном, порядок підлеглості, стратегія і тактика військових дій тощо), що призведе до зниження якості судових рішень і рівня судового захисту прав і свобод військовослужбовців, а також державних і громадських інтересів у сфері оборони держави.

Виникне проблема забезпечення місцевих районних та інших відповідних судів нормативно-правовими актами військового відомства (щороку це понад 2 000 нормативно-правових актів по лінії військового управління, більшість із яких є таємними, у тому числі настанови, інструкції щодо правил користування прийнятих у військових формуваннях на озброєння зброї, боєприпасів, бойової техніки, спеціальні правила несення служби тощо).

Крім того, під час участі військових формувань України у миротворчих операціях, а також у спільних міжнародних військових навчаннях тільки військові судді спроможні забезпечити здійснення правосуддя стосовно військовослужбовців, які перебувають за межами України. Запровадження ж іншого порядку судового захисту прав цієї категорії військовослужбовців у проекті закону не передбачено.

Учасники конференції констатували, що існування в Україні системи військових судів не суперечить ні національному законодавству, ні європейській та світовій практиці. Більшість держав, військові формування яких знаходяться за межами їх територій, мають там військові суди для здійснення юрисдикції щодо своїх громадян. Принцип пріоритету юрисдикції держави щодо власних збройних сил держав СНД закріплений в Угоді про статус формування сил та засобів системи колективної безпеки від 11 жовтня 2000 року.

На думку учасників конференції, успішна реалізація судово-правової реформи неможлива без суворого дотримання законності, виконання вимог чинної Конституції та законів України, зокрема, вимог частини 3 статті 20 чинного Закону «Про судоустрій України» стосовно того, що реальними підставами для ліквідації військового суду можуть бути лише передислокація військ або реорганізація Збройних Сил України, зміна визначеної цим Законом системи судів або інші підстави, передбачені законом, включаючи відповідні зміни в Державному бюджеті України в частині фінансування військових судів. Умови реформування у сфері військової юстиції повинні узгоджуватися передусім з умовами реформування Збройних Сил України та потребами захисту прав військовослужбовців у цих умовах.

Зважаючи на викладене, просимо вас, шановний Вікторе Федоровичу, Володимире Михайловичу та Миколо Яновичу, не допустити поспішних і недостатньо виважених рішень під час реформування системи військової юстиції в Україні.