Теплий суботній день. На Софійській площі у столиці — юрби туристів. Причому іноземних гостей видно неозброєним оком. Бабусі та дідусі в окулярах, шортах і з паличками слухняно йдуть за своїм гідом, зрідка зупиняючись, щоб відзняти кадр, що їм сподобався.
— Для них точно життя після пенсії тільки починається. От би й мені скоріше з роботи піти, — каже знайома, але відразу із світу мрій повертається на землю: — Хоча, у нашій країні пенсія це, скоріше, покарання. Сидиш дома, за подачки від держави намагаєшся вижити.
Пенсіонерка Наталя Філіппова вже сім років, як повинна була піти на заслужений відпочинок. Але про це жінка й чути не бажає.
— Я після кожної чутки про скорочення йду в церкву, свічку ставлю, — каже Наталя Іванівна. — От скажіть, що я на цій пенсії робитиму? Я одна, чоловік мій давно помер, у дітей свої родини, свої турботи. Сидіти на лавочці чи навпроти телевізора дні марнотратити я не звикла. Так, до того ж не забувайте й про фінансову сторону справи. Зараз я із зарплати можу собі поїсти купити, ще й онуку гостинець передати. А з пенсією в 700 гривень я цього собі вже дозволити не зможу? І що, іти пляшки збирати?
Таких працюючих пенсіонерів, як Наталя Іванівна, багато. І хоча багато хто зізнаються, що з кожним днем ходити на роботу їм стає дедалі важче, йти на відпочинок не збираються. Адже часто, пропрацювавши все життя на державу, вони залишаються без її відповідної уваги.
— Коли мого батька відправили на пенсію, у нього почалася жахлива депресія. Тато постійно нив, мовляв, він тепер нікому не потрібний, не знає, чим йому зайнятися, куди піти. Рішення підказав син. У нього на комп’ютерних курсах в одній із груп займалися з пенсіонерами. Туди ми й нашого старенького відправили. Тепер він у комп’ютері постійно сидить: новини читає, спілкується, — розповідає Ніна Ворона.
Найбільше під час виходу на пенсію людей лякає можлива самітність і злидні. От, щоправда, більш молоде покоління цих тривог не відчуває. «Запитуєте, чим я думаю на пенсії займатися? А ви думаєте, я до неї доживу? Піднімуть зараз вік і все, проблема дозвілля пенсіонерів сама собою відпаде. Адже їх просто не буде», — міркує 28-літня Ірина Шерсток.
