Коктейль для місцевих бюджетів

Легко порахувати, що фактично за підприємство, яке випускає магістральні та маневрові тепловози, дизельні та електропоїзди, виручили цього разу на 117,5 мільйона гривень більше, ніж за результатами перших торгів. Але з огляду на наявність судового рішення стосовно повернення коштів Трансмашхолдингу в доларах США, втрати ФДМУ на курсовій різниці будуть значно більші. Тож, якщо не вийде оскаржити це судове рішення, а, схоже, що час для цього вже втрачено, ФДМУ ще залишиться винним покупцеві. Формального проведення торгів не відбулося б, якби представники НВО імені Фрунзе від них не самоусунулися або до аукціонної боротьби допустили б третього учасника — кіпрську Mantara Holdіng, але не судилося. Тим часом група «Приват», яка стоїть за кіпріотами, може оскаржити результати конкурсу, що вже обіцяно (і що вже відбувалося раніше). Якщо так і станеться, і результати конкурсу опротестують знову, то залагодять і цю формальність — не сумнівайтесь. Наразі ж неформальних втрат у вигляді втрачених інвестицій і доходів зазнає «Луганськтепловоз» і державний бюджет. На заводі, втім, результати конкурсу всіх влаштовують, оскільки з переможцем пов’язують появу нових контрактів. Чимало експертів вважають, що формальний характер зумовили пакетні міжурядові домовленості уряду про компенсації за знижки на природний газ. А чи так це важливо, якщо «замовленням» тхнуло ще під час театралізованого продажу державного пакета акцій «Луганськтепловозу» три роки тому?! І тоді, й зараз його продавали за ціною чи не вдвічі меншою за ринкову.

Законодавці схвалили за основу нові редакції Бюджетного та Податкового кодексів. Передбачено здійснити упродовж 3—4 найближчих років суттєву децентралізацію бюджетного процесу. На місця передаються і низка загальнодержавних податків, і надходження від сплати єдиного податку, податку за землю, і адміністративні штрафи, і навіть право регулювати податок на прибуток. При цьому додаткові надходження не враховуються при визначенні обсягів трансфертів. Територіальні громади мають одержати ресурс, достатній не тільки для фінансування захищених статей, а й для розвитку своїх територій. Це — добре. Але, по-перше, це не має бути приводом для усунення парламенту від контролю за бюджетним процесом. По-друге, проголосовані за основу законодавчі версії додають місцевим органам влади повноважень, але водночас посилюють ручне управління бюджетними процесами. По-третє, якщо читати все разом, то видається, що новації посилюють податкове навантаження на дрібний бізнес у рази! За словами народного депутата Ксенії Ляпіної, які підтверджують у Союзі податкових консультантів України, проект кодексу передбачає заміну фіксованої ставки податку для підприємців на єдину, а також додаткові платежі до Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування. За реформаторські підходи видається зниження до 300 тисяч гривень рівня обороту для реєстрації платника податків, а зі спрощеної системи оподаткування вилучаються десятки видів підприємницької діяльності. Обіцяючи знизити податки, уряд не пропонує реальних кроків до зниження дефіциту бюджету, що унеможливило б такі рецидиви, як справляння податків наперед або затримки з відшкодуванням ПДВ, тому принципи сприймаються як утопічні побажання, а декларації — як передвиборна агітація. Обіцяного зниження ставки податку на прибуток може й не відбутися, якщо місцева влада скористається своїм правом їх підняти. Відмова від низки дрібних податків — не заслуга, а крок до здешевлення вартості їхнього справляння. На податкові канікули можеш піти, але попередньо відмовляйся від профільних послуг на користь побутових. М’яко кажучи, ці та інші заходи гальмують процес самозайнятості населення, ставлячи малий та середній бізнес під тотальний контроль (про ідентичність суб’єкта господарювання пропонується судити з опитування споживачів його продукції і послуг), висувають нові ризики через взаємопов’язаність економічних процесів, адміністративно-територіальну неоднорідність, купівлю територій тощо. Усе так добре, що стає зле. Бюджетну реформу треба починати невідкладно, хто заперечує, але якщо так запрягати коня, то він може й не повезти.

Серед тижня, до речі, згадували нереалізовані преференційні податкові схеми і в Мінпаливенерго. Нереалізовані ось уже три роки поспіль, відтоді як саме нинішня урядова команда ініціювала процес модернізації вітчизняних нафтопереробних заводів. Це вкрай необхідно для виробництва якісного пального, яке відповідало б нормам Євро-4. Нагадаю, перейти на такий стандарт сподівалися з 1 січня наступного року. Але вже цього тижня учасників ринку просили зважити на пропозицію міністерства відтермінувати такий перехід через неготовність низки НПЗ до роботи в нових умовах. По суті, на перехід до виробництва на кшталт європейського можуть бути готові вчасно Лисичанський і Одеський НПЗ, завдяки реалізації інвестиційних програм. Решта, на думку експертів, хоч би як того хотіла, не встигне. Отже, в програші залишиться доброчинний інвестор і водії, які псують свої двигуни, користуючись стандартами ще минулого століття. Причини не тільки в тому, що торік через кризу довелося законсервувати більшість інвестиційних проектів. І, як на мене, не політичних симпатіях інвесторів західноукраїнських НПЗ, які, зрештою, не мають вирішального значення. А у відсутності стабільних гарантій рентабельності середньострокових капіталовкладень на тлі недоброякісної конкуренції, незадовільного контролю за ринком, у гонитві за швидкими грішми. На ринку пахне напівбензином, а не євро. Запримічено навіть, що на деяких АЗС за відсутності вільних резервуарів змішують висококласне пальне з низькопробним. (Чи не такий мікс вийшов у авторів змін до прийнятих за основу кодексів?!) Уряду зараз не до того, щоб виконувати свої ж зобов’язання на ринку нафтопродуктів.