Цього року Україна відзначає 300-ліття Конституції Пилипа Орлика. Нещодавно гостем студії у передачі «Вечірні зустрічі» був ведучий «Українського радіо «Культура» історик Олександр Алфьоров, який знайшов україномовний варіант цього документа. Приводом для розмови стала книжка «Договори і постанови», щойно віддрукована в київському видавництві «Темпора», упорядник — Олександр Алфьоров.
Молодий учений, автор одного із сенсаційних відкриттів сучасної історичної науки, веде на «Радіо «Культура» прямоефірні інформаційно-пізнавальні передачі (авторський радіопроект «Історичні фрески»).
Працюючи взимку 2008—2009 рр. у Російському державному архіві давніх актів, Алфьоров розшукав єдиний відомий нині україномовний варіант Конституції Орлика 1710 року — «Договори і постанови прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою». Конституцію було прийнято на зборах козацтва біля містечка Бендери (нині Молдова). Український варіант перекладено тоді ж з латинського оригіналу (нині місце зберігання — Національний архів Швеції). Після знищення Запорізької Січі росіянами україномовний примірник потрапив до Москви. Знахідка спростовує думку, що нібито «Договори і постанови...» — підробка.
«Коли людина щось дуже шукає, вона це знаходить, — розповідає Олександр Алфьоров. — Але всі цікаві речі насправді лежать на поверхні! У Центральному державному історичному архіві України (Київ) на плівках зберігаються описи московських архівів. В описах я побачив «Договори і постанови прав і вольностей Війська Запорозького...». Згодом у Москві отримав фотокопії «Договорів...». Перша фраза, на яку натрапив, була про корупцію: «Якщо Гетьман братиме хабарі, не бачити йому посади, як власних очей». Це сказано триста років тому!
Далі історія знахідки перетворюється на детектив. «Отримавши офіційний дозвіл російської влади, я взяв за певну плату на три місяці фотокопії Конституції Орлика та інших документів і рушив потягом додому, — продовжує Олександр. — На російській митниці до купе зайшов прикордонник з вимогою оглянути мою валізу. І хоча всі дозволи на фотокопії я мав, заявив, що я скоїв злочин за статтею 171 Кримінального кодексу РФ: контрабанда, від трьох до п’яти років позбавлення волі. Врятував випадок: у сусідньому вагоні знайшли наркотики. Російський капітан сказав: «Тобі дуже пощастило, хлопче...»
Копії знайдених раритетів Олександр Алфьоров передав Музею гетьманства у Києві.
