Якщо професія до душі, здається, ноги самі несуть на роботу, а день пролітає, як мить. У цьому плані Тетяні Григорівні Левенець пощастило. У Жовтневій центральній районній лікарні вона трудиться ось уже 34 роки, з них 26 років — завідувачка пологового відділення. І щораз іде на роботу з бажанням.
Лікарня обслуговує два райони — міський і сільський. Якщо врахувати, що за рік тут народжується понад тисячу дітей, можна із упевненістю сказати: через руки Тетяни Григорівни та її дружного колективу пройшло близько 30 тисяч немовлят. Населення чималого райцентру.
— Нинішнього року породілей значно більше, до того ж з третьою, четвертою і навіть п’ятою вагітністю, — розповідає Тетяна Григорівна. — Народжують і жінки, яким за сорок, навіть у сорок три. Є й шістнадцятирічні дівчатка. А от відсоток тих, хто народжує вперше, поменшав.
Що і говорити: умови в пологовому відділенні ідеальні, як то кажуть, тільки народжуй. Затишні палати розраховані на дві пацієнтки, поруч — дитячі ліжечка. Є й так звані елітні хороми, де з породіллею можуть перебувати чоловік і родичі. За бажання проводяться партнерські пологи. Як з’ясувалося, сама Тетяна Григорівна ставиться позитивно до присутності чоловіка при пологах: «Не думаю, що це занадто зміцнить родину, але майбутнього батька, безсумнівно, зобов’яже бути серйознішим і відповідальнішим». Останнім часом колектив пологового відділення значно обновився: його розбавили юні, але розумні випускниці Миколаївського медичного коледжу.
— Наша робота дуже відповідальна, — підкреслює Тетяна Григорівна. — Ми відповідаємо одразу за два життя — і в дитячій палаті, і в пологовому залі. Раніше діти були значно міцніші, вони й без медиків вривалися в цей світ, заявляючи про себе голосним криком. А нині дітям треба допомагати. Потрібно докласти чимало зусиль, щоб дитина благополучно з’явилася на світ. Поступово йдуть традиції й догми, нав’язані науковою медициною. Жінка може народити в найзручнішій для неї позі, прислухаючись до підказок свого організму, а немовля одразу прикладають до материних грудей. Раніше, коли замість лікарів були бабки-повитухи, так і було. Природа розумна: з нею можна сперечатися нескінченно, але в результаті вона переможе. Приміром, у літні місяці породілей, як правило, більше. Чому? А все просто: у цей час за немовлятами легше доглядати! Тому щоразу, коли важка ситуація залишається позаду, ми полегшено зітхаємо й кажемо: «Слава Богу!» Як тут не повіриш, що десь між, над або поруч із породіллею й лікарем-акушером у хвилини найвищого таїнства народження нової людини не присутня сила, яка творить дива?
Миколаїв.
На знімку: завідувачка пологового відділення, депутат районної ради Тетяна Левенець.