Літак авіакомпанії «Турецькі авіалінії» рейсу Сімферополь—Стамбул через хибне повідомлення про замінування в четвер затримали в аеропорту Сімферополя на чотири години. Було закінчено реєстрацію, здійснено посадку пасажирів, і літак готувався до зльоту. В цей час до міськвідділу міліції надійшов анонімний телефонний дзвінок про те, що на борту — вибухівка. «Керівник польоту і служба безпеки вирішили повернути з виконавчого (старту. — Авт.) повітряне судно та поставити на нейтральну стоянку», — каже голова правління підприємства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» Володимир Ануфрієв. Правоохоронці встановлюють особу того, хто телефонував. Імовірність знайти зловмисника в короткий термін дуже висока, передає наш власний кореспондент Георгій Вервес. Нагадаємо, з літака «зняли» 101 пасажира та 6 членів екіпажа.
Повідомлення про можливе замінування того або іншого об’єкта щонайменше раз на місяць з’являються в різних частинах нашої країни. Телефонні терористи для псевдомінування, як правило, обирають людні місця: вокзали, магазини, банки, школи. Напевно, для них переживання людей, яких евакуюють, — лише атракціон. От тільки ціна за нього може бути досить висока. І не тільки для «потерпілих», а й для самих горе-жартівників.
«Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеки громадян» — це 259 стаття Кримінального кодексу України. Міра покарання — штраф від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500—17000 грн.), арешт на строк до шести місяців або обмеження волі до п’яти років. За повторний такий «жарт» доведеться вирушити в місця позбавлення волі на період від 2 до 7 років.
Про те, що змушує людей так несмішно жартувати, ми запитали у відомого психолога Вадима Колесникова.
— В основі всієї цієї історії лежить те, що людина відчуває безкарність. Вона, з одного боку, хоче, щоб її знайшли (на периферії підсвідомості), а з другого — сподівається, що цього не станеться. Тобто всі знають, що тебе вирахують, покарають, ти заплатиш великий штраф, а може, й невеликий термін одержиш. Але все-таки десь у глибині душі це дитяче відчуття безкарності існує. Люди, які схильні до таких «жартів», — почуваються самотніми, недооціненими, і це ті, кого в дитинстві часто залишали самих.
На запитання про можливу терапію таких людей психолог відповів, як то кажуть, різко, але влучно: «У камері його вилікують». Мало того, за словами експерта, в гіршому стані опиняються ті, над ким телефонні терористи «жартують».
— Тут включаються механізми масового психозу. Приміром, закликають до обережності — починається параноя, оголошують евакуацію — починається паніка. І людям виходити із цього стану, навіть якщо з’ясувалося, що нічого не замінували, досить важко. Це може тривати довше, ніж тиждень. Мені доводиться в практиці стикатися з тими, хто бував у подібній ситуації. Вони часто скаржаться, що переживають, що їм сняться погані сни тощо. Це так просто не минає.
А от один наш страх Вадим Колесников все-таки розвіяв. На його думку, українці не перестануть сприймати інформацію про замінування як загрозу і не вироблять у собі «небезпечну безтурботність».
— Звичайно, може спрацьовувати сценарій безпечності. Мовляв, нічого такого, либонь, і цього разу не підірвуть. Але оскільки включається ціла юрба людей, які починають рухатися, панікувати, поводитися незвичайно, створення такого сценарію ускладнюється. Тобто сказати, що ми ніколи тепер у це не повіримо, не можна.
На думку деяких психологів, активна діяльність телефонних терористів пов’язана з розпалом пристрастей у суспільстві. Криза, зміна влади тощо призвели до загострення захворювань у людей з нестійкою психікою. Часто також псевдоповідомлення про замінування відбуваються під банальним впливом алкогольного й наркотичного сп’яніння. Але хоч би які причини були, за свідомо неправдиве поширення подібної інформації потрібно сурово карати.
