До вершин правосуддя

Сьогодні Україна на конституційному рівні проголосила себе правовою державою і в центрі своїх устремлінь поставила людину, її права та свободи. Якраз нині ми вийшли до того роздоріжжя де справедливість і правосуддя мають бути міцно зведені, злиті воєдино, в єдине поняття, за яким останніми роками так скучило наше суспільство. І саме нам належить спрямувати конституційний процес та реформувати політичну і правову системи в таке русло, щоб забезпечити становлення національного суду як справді незалежної і самостійної гілки влади, що надійно стоятиме на захисті порушуваних прав громадян та юридичних осіб. Як ніколи раніше така можливість нині є: маємо ґрунтовні правові напрацювання, нові можливості і більшу відповідальність виявляє депутатський корпус Верховної Ради України. І ми маємо напрями консолідації зусиль у боротьбі з такими ганебними явищами, як рейдерство, в якому нерідко задіяний суддівський корпус, як корупція, як штучний перерозподіл власності, як прийняття замовних рішень. Ось де простір для об’єднання зусиль і діяльності народних депутатів різних політичних напрямів, тим паче коли в парламенті є надійна консолідуюча більшість.

Будьмо відвертими і відповідальними і щиро визнаємо, що зміст нового законопроекту «Про судоустрій та статус суддів», який парламент прийняв у першому читанні, спрямований на реалізацію вимог передусім таких високих міжнародних правових документів, як Загальна декларація прав людини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Україною в 1997 році, щодо забезпечення права на судовий захист та вдосконалення принципів і норм, на яких ґрунтуватиметься судова система в Україні. Особливо нового в тому, які права і обов’язки покладаються на суддів, в законопроекті немає, але йдеться про умови і засади, на основі яких має бути забезпечена незалежність суддів, починаючи від процедурних моментів і включаючи оплату праці за законом, про прийняття рішень без будь-яких обмежень, без стороннього впливу, тиску, погроз, про можливість оцінювати фактичні висновки, які мають базуватися лише на наявних доказах, про неприпустимість розподілу справ між суддями на побажання осіб, які можуть бути зацікавлені у неправовому вирішенні справи. І так далі. А забезпечити реалізацію цих вимог і принципів якраз і повинні нові і вдосконалені розділи та статті законопроекту, які передбачають створення необхідних умов ефективної діяльності судів. Починаючи з формування високопрофесійного суддівського корпусу й обслуговуючого персоналу і закінчуючи винагородою суддів, яка буде адекватна рівню їхньої професії та відповідальності.

Усе це значною мірою реалізовано в новому законопроекті. До того ж особливий зміст і авторитет всьому документу забезпечує той факт, що його розроблено робочою групою за безпосередньої участі Президента України. До речі, із законопроекту Президент вилучив норму, за якою він мав право призначати членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка є в чинному законі, фактично обмеживши свої повноваження. До повноважень цієї комісії віднесено не лише питання, пов’язані з обранням та звільненням суддів, обраних безстроково, а й добір кандидатів на посаду судді вперше, здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. З метою виявлення підстав для відкриття дисциплінарних справ та здійснення перевірок запроваджено службу дисциплінарних інспекторів, які готують проекти висновків про наявність підстав для притягнення суддів місцевих та апеляційних судів до дисциплінарної відповідальності та виконують інші доручення члена комісії під час дисциплінарного провадження. Комісія виконує свої повноваження на постійній основі, і більшість її складу, як і Вищої ради юстиції, становитимуть судді. Я вніс пропозицію, щоб до складу цих органів могли входити і судді у відставці з числа найбільш професійних і неупереджених осіб, які не боятимуться будь-якого впливу на них.

Удосконалює законопроект і відбір кандидатів на посаду суддів уперше. Зокрема, він передбачає атестування особи, теоретичну підготовку у спеціальному юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації та практичну підготовку в Національній школі суддів України, оскільки критерієм призначення суддів мають бути висока кваліфікація, бездоганна репутація та відданість ідеалам правосуддя.

Вважаю, що нам усім, і передусім законотворцям — депутатським блокам і групам різних політичних уподобань, необхідно об’єднатися і прийняти цей законопроект як закон, який потрібен усім людям України. Адже нас для цього й обрав народ. І нехай стане цей закон першою ластівкою в єднанні творчих зусиль і волі народних обранців на шляху реформування інших державних інституцій: правоохоронних органів, прокуратури, органів досудового слідства, адвокатури, нотаріату тощо.

Ми бачимо, наскільки чітко й оперативно все це можна робити, не затягуючи на роки діяльність кожної робочої групи.

Розумію, що в декого з опонентів можуть бути свої міркування з тієї чи іншої правової норми, продиктовані вже наявною практикою їх застосування. Сподіваюся, що вони внесуть свої пропозиції з метою вдосконалення цих правових норм під час підготовки законопроекту до другого читання. Але ці пропозиції не можуть бути причиною винесення нових сварок на парламентську трибуну.

Під час розгляду законопроекту в цілому чи певної його норми, окремого факту чи нечіткості якогось формулювання давайте виходити з того, що цей закон ми творимо не для якоїсь політичної сили, а для людей, для наших виборців, про яких ми частенько більше дбаємо на словах, ніж на ділі.

Розкриваючи завдання суду, законопроект чітко визначає систему судів та основні засади судочинства: право на справедливий суд; право на доступ до суду; рівність перед законом і судом; право на правову допомогу, яка у визначених законом випадках надається безоплатно; право на оскарження судового рішення.

Ще надзвичайно важливі норми: недопустимість втручання у здійснення правосуддя, прояву неповаги до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, визначену законом.

Наше правосуддя багато втрачало через перевантаження справами в окремих регіонах, різний рівень організаційного та фінансового забезпечення діяльності судів тощо. У новому законопроекті всі ці та інші проблеми мають чітке правове врегулювання. Суттєво розширено повноваження органу суддівського самоврядування. Згідно з проектом закону всі питання, пов’язані з обранням та звільненням суддів, обраних безстроково, мають вирішуватися у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України та Вищій раді юстиції України.

Надзвичайно важливе нововведення: з метою унеможливити вплив голови суду на суддів відповідного суду законо-

проект передбачив запровадження в усіх судах загальної юрисдикції автоматизованої системи документообігу та розподілу справ, яка на сьогодні функціонує лише в адміністративних судах. Ще одна принципова норма — посилення кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення та розширення кола осіб, які можуть притягатись до такої відповідальності.

Під час першого читання законо

проекту не було суттєвих зауважень до передбачуваного значного підвищення рівня соціального забезпечення суддів. Бо така необхідність стала нагальною. За новим законом посадовий оклад судді місцевого суду в середньому збільшиться у 2,5 разу і тепер уже від цього рівня в 1,1 разу зросте посадовий оклад судді апеляційного суду, в 1,2 разу — судді Вищого спеціалізованого суду, та в 1,3 разу — судді Верховного Суду України. Передбачено збільшення щорічної доплати суддям за вислугу років. І ще важливе нововведення: забороняється нагородження суддів до моменту їхнього виходу у відставку.

Оскільки ми щойно згадали про суддів Верховного Суду України, варто нагадати, що новий законопроект «Про судоустрій і статус суддів» передбачає суттєві зміни у структурі та діяльності Верховного Суду України: пропонується кількість суддів зменшити до двадцяти й одночасно підвищити вимоги до кандидата на таку посаду, зокрема, мати загальний стаж роботи на посаді судді не менш як 15 років.

Законопроектом передбачається ліквідація військових судів, а суддям створюються умови для переходу (за бажання) до судів загальної юрисдикції та забезпечуються соціальні гарантії в разі їхньої відставки з посади судді.

Звичайно, в газетну публікацію не вмістити всіх тих важливих нововведень: норм, принципів, положень, які дають нам змогу в демократичному варіанті здійснити судову владу, в повному обсязі вимог Венеціанської комісії, вище означених міжнародних правових документів. Але ми робимо крок, який завершує етап безплідної законотворчості й парламентського протистояння. Сьогодні в кожній фракції та й кожен депутат розуміє, що на вищий щабель державного будівництва нам не стати, якщо продовжувати протистояння там, де сходяться інтереси всіх і кожного. Ми прагнемо правосуддя? То не забудьмо при цьому, що правосуддя — справедливість у дії. Нам потрібні нові закони, вивірені і досить повні, щоб охоплювали всі складові права, що ведуть до вершин правосуддя. Законопроект «Про судоустрій і статус суддів» визначає цей шлях і за висхідною — вдосконалення самих суддів і турбота про них. Кому ж як не авторитетним правникам держави та законотворцям, наділених таким обов’язком і правом, зрозуміти всю важливість забезпечення держави новим законом, який гарантуватиме верховенство права, а не торжество свавілля можновладців. Закон і справедливість — дві речі, які Бог поєднав, а дехто прагне роз’єднати їх. Тож не допустимо такого роз’єднання.