Нам заздрять Львів і Київ

Музей у невеликому місті, яке свого часу було центром губернії, столицею України, обласним центром, містить у собі чимало таємниць, які ще чекають на розгадку. Особливої уваги заслуговує Стара фортеця, яка ще мало досліджена. Археолог музею Петро Болтанюк стверджує, що на території фортеці знайдені предмети побуту ХІХ—VІІ століть до нашої ери. Може, вже й тоді тут існувало укріплене городище? Під час розкопок у дворі твердині знайдено речі та монети трипільської культури, давньоруського періоду, Середньовіччя. Цінних знахідок могло бути набагато більше, якби у місті працювала постійно діюча археологічна експедиція. Для цього треба хоча б 50 тисяч гривень щорічно. Міська влада пообіцяла підтримати археологів.

А які багаті фонди музею — понад 150 тисяч цінних експонатів! Таким можуть похвалитися навіть не всі центральні музеї. Кам’янець володіє рідкісними експонатами, яким заздрять Львів та Київ. Зокрема, це й твори мистецтва. Проте п’ять тисяч їх потребує негайної реставрації. Музей уклав договір з національним університетом про відновлення деяких цінних пам’яток. Зокрема, представлено відновлену унікальну ікону «Володимирська Богоматір», що датується XVІІ століттям. Ікона була оздоблена золотом та сріблом, і ймовірно, дорогоцінним камінням. На реставрації — ще вісім робіт, портрети, картини та ікони. За словами реставраторів, ці ікони та портрети свідчать, що Кам’янець у XVІІ—XVІІІ століттях був дуже багатим, бо не кожне місто могло собі дозволити такі речі. Не забуваймо, що в Середньовіччі Кам’янець був одним із найбільших міст Європи.

Як же народилося Давньосховище? Про це та про інші актуальні для вітчизняних музейників питання можна почути на Всеукраїнській науково-практичній конференції, що відбудеться в Ратуші. Кам’янецький музей — cьогодні cправді патріарх. Може, тому, що з’явився він у світ з помислом Божим, старанням місцевого духовенства. У другій половині ХІХ століття в Кам’янці-Подільському завдяки діяльності єпархіального історико-статистичного комітету було проведено великі дослідження та опубліковано праці з історії краю, авторами яких були відомі краєзнавці Роллє, Батюшков, Доронович, Сіцінський, Сементовський. Завідуючий справами комітету Яворовський на засіданні, яке відбулось 29 жовтня 1889 року, запропонував заснувати церковне давньосховище — музей старожитностей. Цю думку підтримав протоієрей Казанського православного собору Доронович, який виділив у своєму соборі дві кімнати для влаштування архіву, бібліотеки і музею. За три місяці його відкрили, завідувачем обрали Якубовича, секретарем Сіцінського. Збирачі старовини були настільки активні, що довелося укладати навіть каталоги збірок. Особливу роль у формуванні спільного дітища відіграв Юхим Сіцінський, історик, археолог і культурно-громадський діяч Поділля, православний священик, член Історичного товариства Нестора Літописця, Наукового товариства імені Шевченка, співзасновник «Просвіти» (1905), організатор наукового життя на Поділлі, а в 1920-х роках член Всеукраїнської археологічної комісії і співробітник Історичної секції УАН. Він назавжди став зразком дієвої любові до свого краю не тільки для священнослужителів чи краєзнавців, а й для кожного громадянина.

З 1903 року музей із дозволу подільського губернатора Ейлера переходить в інше приміщення у казенному будинку на вулиці Дворянській. Згідно з описом 1909 року в музеї зберігалось 7 684 предмети. Вони прибули з різних повітів Подільської губернії, з міст Вінниці, Гайсина, Брацлава, Літина, Проскурова та багатьох інших.

Сіцінський багато років уже й після жовтневого перевороту 1917-го був хранителем Кам’янець-Подільського історико-археологічного музею. Його діяльність проте не влаштовувала радянську владу, і в 1930 р. він був заарештований, у 1937 році заарештований удруге. Невдовзі після звільнення батько кам’янецького музею помер.

Завдяки таким жертовним людям, яким був Сіцінський, тому фундаменту, який він заклав зі своїми друзями й однодумцями, музей зміг у наші дні отримати статус заповідника. Нині він працює практично без вихідних. Єдиним днем відпочинку в році є перше січня. Останніми роками музей приваблює чимало туристів і заробляє істотні кошти для власного розвитку. До свого ювілею музей подарує відвідувачам нову виставку в Картинній галереї, а також нічне дійство в Старій фортеці.