Чинний порядок закриття шахт не вирішує екологічних проблем території. Про це заявив заступник голови Донецької облдержадміністрації Олександр Хохотва. Сьогодні в області в стадії ліквідації перебувають 56 вугільних підприємств. Проектна вартість робіт становить 4,9 мільярда гривень, з початку закриття шахт уже витрачено 3 мільярди гривень. При цьому на природоохоронні заходи — аж два відсотки від суми.
«Торік після коригування програми фінансування витрати на утримання водовідливних комплексів не передбачалися взагалі, тоді як витрати на побутове паливо для пенсіонерів закритих шахт становили майже 58 відсотків від річного обсягу фінансування, — відзначив заступник керівника області. — Структура управління процесом закриття шахт постійно реформується. При цьому вартість програми закриття зростає за хронічного недофінансування. Непродумані реорганізації призвели до втрати керованості, а структура перетворилася на постачальника побутового палива».
У редакційній пошті «Голосу України» чимало скарг від колишніх гірників, які стверджують, що в попередні роки недоотримали належне паливо, а те вугілля, яке привозили, було низької якості. В ОДА вважають: проблему може вирішити монетизація пільг, тобто цільові доплати шахтарям-пенсіонерам.
Тим часом екологічні наслідки закриття шахт дедалі частіше даються взнаки. Наприклад, у Білозерську і Горлівці гостро постала проблема підтоплення територій. Однак уже протягом десяти років питання не вирішується через відсутність коштів. Фахівці кажуть, що багаторічний вуглевидобуток становить загрозу безпечній життєдіяльності шахтарських міст. І якщо на діючій шахті процес контрольований, то затоплення горизонтів на закритих вугільних підприємствах може мати значні негативні наслідки. Встановлено, що підземні води збільшують сейсмоактивність територій удвічі. Раніше на Донбасі фіксували землетруси силою в три бали. Якщо в затоплених шахтах обсяг води досягне критичної межі, землетруси на поверхні можуть виявитися вже шестибальними, а це призведе до руйнування будівель.
Переважна більшість шахтних вод скидається неочищеними: це замулює водойми і засолює водотоки, погіршує якість води в колодязях, які мешканці міст використовують за відсутності централізованого водопостачання. Затоплення активізує і процеси виділення метану на поверхню. Є шахтарські селища, де газ накопичується в підвалах чи на подвір’ях. Крім того, над колишніми виробками утворюються провалля, просідання поверхні землі. Додайте сюди терикони, які не оздоровлюють атмосферу: із 600 породних відвалів області понад 160 чадять — там тривають процеси горіння.
Місцева влада хоче мати більше повноважень із узгодження проектів закриття шахт. Нині Донеччина відправляє частину платежів за забруднення навколишнього природного середовища до державного бюджету. Область хоче залишати гроші на місцях, щоб реанімувати шахтарські міста після масової ліквідації вугільних підприємств. Крім того, вугільники чекають на прийняття закону «Про ліквідацію гірничих підприємств і наслідки їх виробничої діяльності». Такий документ визначить правонаступників територій і об’єктів, механізм моніторингу навколишнього природного середовища та джерела фінансування.
