На Сирці рятують занедбаний басейн «Чайка». Місцевих жителів мобілізує районна влада. Мета — повернути колись популярний спортивний комплекс у комунальну власність громади. А поки що повноправними господарями басейну почуваються київські бомжі. Як тут, так і в безлічі інших нікому не потрібних плавальних комплексах радянських часів.
Триповерховий цегельний будинок у Шевченківському районі столиці побудували в самому центрі Сирецького парку ще за часі Союзу. У 80-ті тут весело плескалися дітлахи. Тепер проводять своє дозвілля підозрілі особи. Вибиті шибки, захаращені сходи й напіврозвалений фасад — усе, що залишилося від комплексу на сьогодні. П’ятнадцять років тому «Чайку» передали в приватні руки. Відтоді ці руки до нього не доходять. А шевченківська влада посилено шукає господаря нічийної будівлі.
— Якби ми знали напевно, хто власник, було б простіше, — розповідає заступник голови Шевченківської РДА Петро Пантелєєв. — Але поки що ми мало не з детективами шукаємо хазяїна.
Наприкінці весни, веде далі чиновник, будинок «почистили» — вивезли двадцять вантажівок, забитих сміттям під зав’язку. Але й це тільки крапля, адже будинок розвалюється на очах. А нічні пиятики йому вже точно не на користь.
— Я щодня гуляю в парку з собакою і бачу, як тут збираються бомжі, палять багаття, розпивають горілку, колються. Будинок потрібно терміново рятувати, — нарікає киянка Наталя Крайницька.
Місцеві стверджують: уже кілька разів будинок намагалися знести. Будівлю навіть обнесли зеленим парканом і завезли бетонні плити, але затія не вдалася. Пенсіонерка Олена Миколаївна переконана: — на місці басейну з’явиться чергова багатоповерхівка.
— І це все на кістках! Адже тут знаходиться цвинтар без могил, -каже жінка. — Будувати тут категорично заборонено, краще зробити зелені клумби і покладати квіти.
Схожа ситуація з басейном, що на розі вулиць Курської та Уманської. За словами місцевих жителів, він закритий уже більш як п’ять років. Хто господар будівлі — ніхто не знає. Кажуть, перед кризою на його місці збиралися будувати багатоповерхівку, проте занедбаний будинок поки що не чіпали. Від бомжів та інших непроханих гостей його захищає грізний охоронець.
А от неподалік, на вулиці Міцкевича, шикарний колись відкритий басейн товариства «Локомотив» узагалі нікому не потрібний. Він перетворився на бомжатник, сральню і спальню, — обурюються мешканці сусідніх будинків, з балконів яких відкривається досить неприємна картина.
Що вже казати про невеликі районні басейни, якщо киянам не вдалося зберегти басейн союзного значення «Динамо»... Дивом уцілів плавальний комплекс університету будівництва та архітектури, на місці якого кілька років тому збиралися будувати житловий будинок.
Експерти пояснюють: проблема в тому, що старі басейни продаються за надзвичайними цінами, а для того, щоб їх відновити, потрібно вкласти суму, що в декілька разів перевищує цю вартість. Тому бізнесменам дешевше побудувати новий, аніж відремонтувати старий.
Отже, чекати їх відновлення — марна справа, як і сподіватися на відродження слави українських плавців, які починали свої запливи в маленьких районних басейнах.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
На знімку: місцева мешканка пенсіонерка Олена Погудіна (праворуч) під час акції.
Інші фото з цієї події шукайте в фотомагазині на сайті www.golos.com.ua.
