Здається, давно вже час загубити в пам’яті все, що пов’язувалося з очікуванням появи та народженням моєї найріднішої людини — сина, адже моєму первістку вже 22 роки. А я і досі не можу позбавитись відчуття провини за те, що за цілісінький день після пологів не знайшла часу й сил занотувати ті особливі почуття молодої мами, яка вперше тримала на руках свою дитину...
На превеликий жаль, утрачено назавжди і те відчуття щастя, гордості, задоволення! Знаю лишень — це було щось незрівнянне, неперевершене і неповторне. Мабуть, саме в ті перші хвилини після тяжкої роботи в мене виросли крила, які й досі несуть життям, назустріч тривогам і буревіям, через любов і втрати, але тільки вгору — до щастя.
Мене зрозуміє тільки жінка-мати. Бо за дев’ять місяців очікування маляти зживаєшся з розумінням того, що ти відповідаєш і за його долю. Отож і навколишній світ сприймаєш через призму цієї події. І хочеш того чи ні, але починаєш жити по-новому.
...Нині наша Україна вагітна перемогою над минулим, антинародним і антиукраїнським режимом, над корупцією і беззаконням у державі. Переконана, що ця перемога неминуча, як і народження дитини. Допоможемо рідній землі і своїй країні стати матір’ю вільних, щасливих громадян!
День відродження і прогресу не за горами!
Суми.
