Перетворюємо живу воду на мертву, хоч наше здоров’я великою мірою залежить від того, що ми п’ємо

Років шість тому одна із житомирських фірм презентувала новий метод очищення води й доведення її до природного стану. Коли керівник приватного підприємства показував артезіанську свердловину та унікальне обладнання для перетворення звичайної, тобто «зіпсованої» води на так звану талу — таку, якою вона була в прадавні часи, з журналістами завела розмову жінка, яка саме прийшла сюди по воду. Розповіла, що малесенька внучка дуже хворіла, і лікарі порадили: «У жодному разі не давайте їй води з криниці, не готуйте на ній молочних сумішей». Послухалася їх, стала купувати воду. Тут — і проблеми зі здоров’ям зникли.

Дехто з колег по перу сприйняв тоді цю випадкову зустріч як рекламний хід фірми. На жаль, це не так. Жінка казала правду. Саме ту гірку правду, про яку досі багато людей не знають. Вода з криниці справді може стати отруйною для дітей першого року життя.

Згадайте про два трагічні випадки, що сталися нещодавно в Тернопільській та Вінницькій областях. Там причиною смерті малюків визнано воду з криниць. Свого часу такий саме випадок стався в Ружинському районі Житомирщини. Після того було видано розпорядження, згідно з яким санітарні служби області зобов’язані знати про всіх породіль, якщо родина користується водою з криниці, обов’язково проводити аналіз води ще до того, як мама випишеться з пологового будинку, після чого давати батькам свої рекомендації. 

Як запевнив головний державний санітарний лікар області Олександр Волков, так і робиться. Чому ж тоді цього року вже виявлено (на щастя, своєчасно) два факти захворювання малюків, яких годували молочними сумішами, приготовленими на воді з криниць, — у Бердичівському та Червоноармійському районах? Пояснення було просте. Санітарна служба не має права нічого забороняти. Вона тільки рекомендує. Та от чи всі її слухають? Селяни ж часто міркують так: то у водогінній мережі вода нікудишня, з хлоркою, а в нас смачна. Всі пили, нікому нічого не сталося.

У тому й проблема, що нітрати можна порівняти з радіацією: ні запаху, ні кольору. Вода смачна, прозора, чиста. Але небезпечна.

Хвороба, про яку йдеться, має важку для запам’ятовування назву — водно-нітратна метгемоглобінемія. Вперше її описано 1945 року. Було це так. Медиків здивувало, чому зле почуваються діти, які перебувають на штучному вигодовуванні. Зробили аналіз, який засвідчив великий вміст у воді нітратних сполук. Подальші дослідження підтвердили цю версію. З медичної літератури можна зробити такий висновок. Нітрати потрапляють в організм, мікрофлора кишківника продукує з них нітрити, а ті, всмоктуючись у кров, перетворюють гемоглобін еритроцитів на метгемоглобін. Він, на відміну від гемоглобіну, не здатний транспортувати кисень від легень до клітин організму. Вживання води із вмістом нітратів призводить до того, що серцевий ритм прискорюється, знижується артеріальний тиск, з’являється задишка, головний біль. Найбільш чутливі до токсичної дії діти перших трьох місяців життя, в яких отруєння можуть виникнути навіть при допустимій концентрації азотистих сполук у питній воді, протікають важче й гостріше, частіше настає летальний кінець. Медики пояснюють це тим, що грудна дитина отримує води на одиницю маси тіла аж у 12 разів більше, ніж дорослий, тож в організм потрапляє більше речовин, що перетворюють гемоглобін на метгемоглобін. Це ще один аргумент на користь грудного вигодовування: з молоком матері нітрати в організм дитини не потрапляють.

З часом організм людини набуває здатності руйнувати метгемоглобін. Отже, все гаразд? Якби ж то... Нітрати перетворюються на тихого вбивцю. Вони знижують опірність організму, що призводить до зростання загальної захворюваності, зокрема інфекційними та онкологічними хворобами.

Наскільки це серйозно, можна судити з таких цифр. 

Торік лабораторії санепідемслужби області дослідили більше семи тисяч проб води за санітарно-хімічними показниками. З них 37 відсотків виявилося нестандартними. В окремих випадках перевищення вмісту нітратів доходило до семи разів. 

Тут треба зробити уточнення. Йдеться передусім про так звані громадські криниці, які перебувають на балансі сільських, селищних та міських рад. Їх 1635. Приватних набагато більше. У більшості сіл вони в кожному дворі. Адже до води на Житомирщині, як правило, близько, тож і викопати колодязі нескладно. А це теж позначається на санітарно-хімічних показниках: чим ближче вода, тим інтенсивніше вона забруднюється. Тож реальна картина може бути набагато гіршою, адже на обстеження всіх колодязів у санітарно-епідеміологічної служби не вистачить ані сил, ані коштів. До речі, вартість одного обстеження на нітратну групу, згідно з постановою Кабміну, становить трохи менше 50 гривень.

Чимало людей вважають, що головна причина забруднення — внесення добрив. Насправді нітрати утворюються також у процесі розпаду органічних решток. До населених пунктів, в яких довелося провести масову перевірку криниць на нітрати, належить Стрижівка Любарського району. З’ясувалося, що тут важко знайти колодязь, з якого безпечно пити воду. Працівники облСЕС пояснили це так. У цьому селі, що прилягає до райцентру, ділянки вузькі, криниці близько від гноярок та вигрібних ям. До того ж на підвищенні була ферма, відходи з якої теж могли потрапити у водоносні горизонти. Уже згадуваний Олександр Волков переконаний: у Стрижівці вода вже ніколи не буде нормальною, тож єдиний вихід — прокладати водогін.

До речі, ефективного методу позбутися нітратів немає. Якщо від бактеріологічного забруднення може врятувати кип’ятіння, то з азотистими сполуками навпаки: їх вміст від цього навіть зростає.

З централізованих джерел водопостачання в селах області беруть воду лише 10 відсотків мешканців (по Україні в цілому приблизно чверть). На Житомирщині більшість із 134 сільських водогонів проклали після аварії на ЧАЕС. Основна проблема — їх утримання. Всупереч чинному законодавству, говорячи мовою офіційних документів, 53 сільські ради змушені займатися господарською діяльністю. В них, кажуть, немає грошей навіть на те, щоб утворити комунальні підприємства. Зрозуміло, що за таких умов якість питної води там найгірша.

Загалом в області із 269 водогонів майже 30 відсотків не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам.

Серед найбільших проблем — відсутність установок із знезалізнення води: їх немає на 53 водогонах. Мало хто сьогодні знає, що до початку ХХ століття територія нинішньої Житомирщини була одним із центрів... металургії. 

Виплавка металу з болотної руди за допомогою деревного вугілля давно відійшла в минуле. Про це нині нагадують тільки назви більш як трьох десятків існуючих і вже зниклих сіл зі словом «Рудня». А ще те, що в підземних джерелах — підвищений вміст заліза. Окрім того, в ній нерідко міститься радон — радіоактивний газ. Тож обсяг води, що споживається зі свердловин, невеликий — близько 13 відсотків. Основний забір — з поверхневих вод.

А стан річок, як констатує начальник обласного управління меліорації і водного господарства Володимир Невмержицький, не відповідає екологічним нормам. Найбільш забруднені Тетерів та Гнилоп’ять, з яких п’ють воду Житомир і Бердичів. Головними забруднювачами називають 113 суб’єктів господарювання, на 30 з яких справи гірше нікуди. Найбільше забруднених скидів припадає на підприємства комунальної сфери. Зрозуміло, для поліпшення ситуації потрібні багатомільйонні суми.

Але є в цієї проблеми і такі грані, що потребують елементарного наведення порядку. Йдеться головним чином про прибережні смуги. Вони мають бути на 12 тисячах кілометрів, а насправді відведені тільки на одній тисячі. Самовільне розорювання в прибережних смугах, будівництво, стихійні сміттєзвалища, а на додачу — ще й збереження отрутохімікатів недалеко від водних джерел — ці проблеми вимагають невідкладного розв’язання.

Володимир Невмержицький навів приклад споживацького ставлення до природи. У Чуднові на гідроспоруді вийшов з ладу шлюз. Ремонт затягнувся на кілька років. За цей час земельну ділянку в заплаві річки зайняли, огородили, побудували криницю. Коли після ремонту інвестори почали заповнювати водосховище, вийшло, що присадибну ділянку й криницю затопило. Посипалися скарги...

А що робиться на малих річках, особливо поблизу міст! Не береги, а звалища відходів. Люди наче забувають, що велика річка починається з джерела, маленького струмочка, і якість води в крані — теж.

От і виходить: самі перетворюємо живу воду на мертву, а потім біжимо до аптеки по медикаменти.

 

Житомирська область.