Двадцять п’ять років тому, у рік святкування 40-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні, знаменитий військовий льотчик, тричі Герой Радянського Союзу, а з 1985 року — маршал авіації Іван Кожедуб, перебуваючи у Кіровограді, після відвідин 190 винищувального авіаційного полку приїхав у Кіровоградське вище льотне училище цивільної авіації (нині — Державна льотна академія України). Біля одного з навчальних корпусів він власноруч посадив молоденького дубка. Через шість років Івана Микитовича не стало, а його дерево і нині росте на території льотної академії, ніби земне уособлення легендарного українця.
В кожному із 120 повітряних боїв, у яких Іван Кожедуб збив 62 літаки противника (а сам не був збитий за всю війну жодного разу), смерть чатувала поруч. Але він умів настільки точно і швидко оцінити обстановку, миттєво вибрати найправильніший вихід із найскрутнішої ситуації, віртуозно володіючи при цьому своїм літаком, що, мабуть, косата за ним просто не встигала. Відважний фронтовик відомий не тільки загальним числом знищених ворожих машин, хоча 62 — це офіційна статистика. Насправді їх було більше — понад сто, але у вирі війни одних збитих літаків не врахували, а групові занесені на бойовий рахунок іншим. Знаменитий льотчик і тим, що, змінивши за війну шість літаків, не втратив жодного з них, хоча неодноразово горів і ледве добирався до аеродрому.
8 червня, у день, коли Іванові Кожедубу виповнилося б 90 років, на території Державної льотної академії, біля його дуба, було відкрито пам’ятний знак з табличкою, на якій увічнено один з багатьох переможних боїв повітряного аса. Пам’ятний знак відкрили заслужений льотчик-випробувач Герой України Олександр Галуненко, міський голова Кіровограда Володимир Пузаков і ректор Державної льотної академії України Сергій Неділько.
В урочистостях взяли участь ветерани війни, зокрема бойовий льотчик, полковник у відставці Тимофій Гусінський, який був особисто знайомий з Іваном Кожедубом, ветерани авіації, представники обласної та міської влади, керівники та курсанти академії. Вони поклали квіти до підніжжя пам’ятного знака, хвилиною мовчання вшанували пам’ять легендарного льотчика та всіх його бойових побратимів, які піднімалися в небо війни і, зустрівши там свою смерть, навічно залишилися непереможеними. На їх честь прозвучав військовий салют.
Хоча народився Іван Кожедуб на Сумщині, а післявоєнні роки його життя пройшли у Москві, героя багато що єднає з нашим краєм. Першу зірку Героя Радянського Союзу за 146 бойових вильотів та 20 збитих літаків він отримав 4 лютого 1944 року. У цей період Іван Микитович воював у небі Кіровоградщини, зокрема 16 січня збив ворожий «Мессершмідт» в районі Великої Виски, про що свідчить запис у його льотній книжці (ксерокопія сторінки з цим записом зберігається в музеї Державної льотної академії).
А загалом із 62 збитих льотчиком ворожих машин 19 припадає на період визволення Кіровоградської області (10 пікіруючих бомбардувальників «Юнкерс» з ескадри німецької авіації поля бою SG-52, 8 винищувачів «Мессершмідт» з ескадри німецької винищувальної авіації JG-52 та один бомбардувальник «Хейнкель» 1-го корпусу Люфтваффе).
На честь звільнення Кіровограда (8 січня 1944 року) 302 винищувальна авіаційна дивізія, в якій воював Іван Кожедуб, отримала почесне звання Кіровоградської. За показниками коефіцієнта бойової активності (його коефіцієнт дорівнює 0,517, що означає співвідношення кількості збитих літаків та кількості повітряних боїв) Іван Кожедуб занесений до Книги рекордів Гіннеса. Такого показника немає в жодного льотчика світу.
Заради справедливості варто сказати, що до Книги рекордів Гіннеса занесено ім’я й одного з учасників цих урочистостей. Герой України Олександр Галуненко, який більше двадцяти років був льотчиком, встановив 263 світові авіаційні рекорди, зокрема на Ан-225 «Мрія» — 234 (в одному польоті — 110, в іншому — 124). За встановлення 110 світових авіаційних рекордів його ім’я у 1991 році занесено до Книги рекордів Гіннеса. Слідами батька пішов і син Євген — нині теж льотчик-випробувач АНТК ім. О. К. Антонова.
На знімках: Іван Кожедуб садить молодий дубок біля одного з корпусів нинішньої льотної академії; заслужений льотчик-випробувач Олександр Галуненко народився після війни, але для нього, як і для Івана Кожедуба, небо теж стало рідною стихією.
Фото надані центром громадських зв’язків Державної льотної академії.
