За перші сто днів президентства Віктора Януковича ми не побачили нічого суттєво нового. Звісно, окрім обіцянок, сумнівних оборудок із державною власністю та повернення до адміністративно-командних методів часів Президента Кучми.

Невдячна справа — судити про владу по її обіцянках. Щедрість на словах не обов’язково означає спроможність дотриматись своїх слів. Мільйони трудящих та пенсіонерів, які живуть у злиднях на сході України, повірили Януковичу. Вони гадали, що за «донецької» влади рівень їхнього життя зросте. Зараз ми бачимо, що планується тільки зростання тарифів на енергоносії, воду, житлово-комунальні послуги.

Кажуть, що тарифи підвищує не уряд. Це не зовсім так. Зараз не існує жодного органу державної влади чи місцевого самоврядування, жодної значної установи чи корпорації, які вирішували б серйозні питання без відмашки «згори».

На Банковій дадуть відмашку. Тому, що в зростанні тарифів зацікавлені спонсори виборчої кампанії Януковича — ті спонсори, яким належать облгази, обленерго тощо. Спонсорам треба банально «відбити інвестиції».

І місцеві ради затвердять грабіжницькі тарифи, як це вже зробили в Києві. Після чого хвилю народного гніву заглушать на місцевих виборах восени, з неодмінним використанням адміністративного ресурсу на повну потужність.

Потім виявиться, що до влади прийшли ті самі люди, тільки вже під синіми прапорами. Вони скажуть, що тарифи підвищили попередники і з цим нічого не поробиш. Так діє машина політичного обману.

Янукович обіцяв, що нас буде 50 мільйонів. Однак для написання плану «реформ» Президента було залучено іноземну компанію McKіnsey. Ці фахівці з консалтингу не приховують, що запланували в довгостроковій перспективі продовження вимирання українців. Замість відродження нації вони пропонують можновладцям вижимати всі соки з «робочої сили».

Але найяскравішим індикатором відповідності державної політики передвиборним обіцянкам Януковича є закон про держбюджет. Телебачення транслює балаканину можновладців, а справжні їх плани відображаються в сухих бюджетних рядках. Бюджет на 2010 рік є вироком для будь-яких надій на «покращення життя вже сьогодні».

Для прикладу, фактичний розмір прожиткового мінімуму в цінах квітня 2010 року становив: на одну особу — 916 грн., проте в держбюджеті встановлено 839 грн.; для дітей віком до 6 років — 830 грн., в держбюджеті — 767 грн.; для дітей віком від 6 до 18 років — 1059 грн., в держбюджеті — 917 грн.; для осіб, які втратили працездатність, — 727 грн., в держбюджеті — 706 грн.; для працездатних осіб — 974 грн., в держбюджеті — 884 грн.

Отже, уряд Азарова штучно занижує розмір прожиткового мінімуму.

Під час виборчої кампанії пан Янукович обіцяв суттєве підвищення заробітної плати працівникам бюджетної сфери.

Проте, відповідно до Закону «Про Державний бюджет України на 2010 рік», розмір мінімальної заробітної плати збільшиться лише на 53 грн., або на 6% за прогнозованого рівня інфляції 13,1%.

Уряд Азарова розтоптав норму Закону «Про оплату праці»: тарифна ставка робітника І розряду встановлюється у розмірі, що має перевищувати законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. Тобто, розмір посадового окладу працівника І тарифного розряду в квітні 2010 року мав становити 884 грн., проте фактично він залишився на рівні 567 грн. Влада недоплачує кожному працівнику мінімум 300 грн.

Кабінет Міністрів узаконив абсурдну «зрівнялівку» в окладах працівників. Тепер оклади працівників І розряду (прибиральники, сторожі, некваліфіковані) дорівнюють окладам працівників VІІ тарифного розряду — соціальних робітників, медсестер поліклінік, інженерів тощо. 3,5 мільйона працівників бюджетної сфери відчули на власній кишені, що уряд Азарова не виконує програму кандидата в Президенти В. Януковича. «Суттєве підвищення заробітної плати» виявилося цілковитим обманом. У передвиборній програмі Президента Януковича «Україна для людей» написано, що мінімальна пенсія буде на 20% вище прожиткового мінімуму. Проте за рік мінімальний розмір пенсії збільшиться лише на 39 грн., або на 5,6%. Знову нагадаю: порівняйте з прогнозованим рівнем інфляції 13,1%. Зростання пенсій та заробітної платні в 2010 році буде вдвічі меншим, ніж зростання споживчих цін.

У результаті збільшили пенсію на декілька десятків гривень тим пенсіонерам, у яких вона становить менше 706 грн., 2 млн. осіб отримали підвищення на 3—4 грн., 4,3 млн. осіб — не збільшили взагалі. І оці жалюгідні подачки — «покращення життя вже сьогодні»?!

Повертаючись до стимулювання позитивного демографічного балансу. В 2010 році не буде проіндексовано розмір допомоги при народженні дитини, вставлений урядом Юлії Тимошенко ще з 1 січня 2008 року (на першу дитину — 12 240 грн., на другу — 25 000 грн., на третю — 50 000 грн.). Хоча ціни підвищуються щомісяця і далі неухильно зростатимуть.

Дряпіжки з Кабінету Міністрів статтею 45 Закону «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надали собі право призначати і здійснювати виплати допомоги при народженні дитини та на догляд дитини до досягнення нею трирічного віку, що надає їм можливість зменшувати розміри допомоги, встановленої законами України. Я вже мовчу про одіозний 7-й пункт перехідних положень цього бюджету, юридичний зміст якого такий самий, що й в знаменитому вислові нинішнього прем’єра: «Да пашлі ви!» — уряд нікому нічого не зобов’язаний платити.

З рукава урядових махінаторів у краплену бюджетну колоду потрапив термін «рівень забезпечення прожиткового мінімуму». Ця, даруйте за сильний вислів, термінологічна фіга з маслом застосовується для розрахунку державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям. В результаті шулерський «рівень» навіть не досягає 50% прожиткового мінімуму для відповідних категорій населення.

Наслідком такого обману є суттєве зменшення розміру допомоги, яка надається державою малозабезпеченим сім’ям.

Урядом Юлії Тимошенко передбачалося у проекті бюджету на 2010 рік встановити розміри щорічної разової допомоги інвалідам війни І групи в сумі 5180 грн., інвалідам війни ІІ групи — в сумі 4144 грн., інвалідам війни ІІІ групи — в сумі 3626 грн.

Урядом Азарова розміри щорічної разової допомоги скорочено в п’ять разів: інвалідам війни І групи — 1000 грн., інвалідам війни ІІ групи — 900 грн., інвалідам війни ІІІ групи — 800 грн.

Уряд Юлії Тимошенко на санаторно-курортне лікування інвалідів передбачав виділити 90 млн. грн. Уряд Азарова «поміняв концепцію»: заощадив 10 млн., але при цьому 25% осіб, які мають право на оздоровлення, позбавлені цієї можливості. Також 6% інвалідів, які мають право на безкоштовне забезпечення автомобілем, буде позбавлено такої можливості.

При всьому цьому ми чуємо плани грабіжницьких «реформ» і заспокійливі промови: мовляв, більше платитимуть багаті, бідним буде надано адресну допомогу. Наведений вище аналіз свідчить про те, що на ефективну адресну допомогу в 2010 році годі й сподіватись.

Після того, як комуністи на чолі лівого блоку пішли обслуговувати олігархів із Партії регіонів, лівий рух в Україні припинив своє існування, тепер нікому захищати інтереси людей найманої праці, простого робітника і селянина. Цю функцію зобов’язана взяти на себе опозиція.

Соцпартію от-от очолить міністр економіки Василь Цушко, підлеглі якого в розпал падіння фондового ринку офіційно оголосили про закінчення кризи. Насмішили всіх експертів. Звісно ж, сміх продовжує життя, але в гаманець його не покладеш.

Разом із «червоними» в правлячій коаліції перебувають боси федерації профспілок та... федерації роботодавців! Хто буде боротися за добробут простого українця в коаліційному міжсобойчику біля владного корита?

Народ бачить, що обіцянки Януковича не виконуються. Хоч би скільки Азаров казав «мед», від того життя солодким не стане. А від гіркоти в роті та порожніх кишень недалеко й до протестних настроїв.

Влада має дослухатись до критики, брати до уваги пропозиції опозиціонерів. Інакше, якщо Янукович і компанія продовжуватимуть обманювати себе та інших, їх знесе хвиля від найближчого соціального вибуху.

Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ, народний депутат України, міністр праці та соціальної політики в опозиційному уряді.