У Комітеті Верховної Ради з питань прав людини, нацменшин і міжнаціональних відносин підготували до другого читання проект закону про організацію і проведення мирних заходів. Документ зареєстровано в парламенті ще в травні 2008 року. Тоді його ініціатором виступив уряд Юлії Тимошенко. За основу законопроект прийняли 228 голосами торік у червні. Уже тоді він спричинив хвилю обурення в суспільстві. Адже формально стаття 39 нашої Конституції гарантує громадянам «право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування». «Обмеження щодо реалізації цього права встановлюється судом, відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушень чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей», — каже Основний Закон. Ухвалення закону, на думку громадськості, могло б істотно урізати права людей на проведення мирних зібрань...
Минув рік, протягом якого над «удосконаленням» проекту закону працювала спеціально створена робоча група, до якої залучалися урядовці, народні депутати, представники громадських організацій. Як наслідок, до розгляду в сесійній залі підготовлено практично новий документ. Навіть назву його змінили — тепер це закон про мирні зібрання. Порівняно із вихідним текстом, його можна назвати навіть дещо лояльнішим. Приміром, якщо в першому читанні передбачалося, що організатор мирного заходу має подати письмову заявку про його проведення, «беручи до уваги час, необхідний органам місцевого самоврядування та внутрішніх органів для підготовки», то нині для цього чітко визначається чотири дні й уточнюється, що ця вимога не поширюється на проведення спонтанного мирного зібрання. У законопроекті, запропонованому урядом Юлії Тимошенко, забороняється організаторами мирного заходу виступати особам, які не досягли 18 років. У другому читанні це обмеження сягає 14-річного віку. Якщо ж менша дитина захоче привернути увагу суспільства до своїх проблем, їй доведеться заручитися підписом батьків. Щоправда, в 2009-му народні обранці проголосували за проект закону, в якому заборонялося проводити мирні заходи лише поблизу об’єктів підвищеної небезпеки, ідентифікованих такими відповідно до законодавства. Натомість цьогоріч у тексті проекту з’явилася заборона на проведення акцій на території залізничного полотна, поблизу магістральних трубопроводів, на землі, яка використовується у військових цілях та прикордонних зонах, а також забороняється пікетувати ближче, як за три метри до меж кримінально-виконавчих установ закритого типу.
Загалом тексти законопроектів, підготовлених до першого і другого читання, істотно відрізняються. На це вказано й у тексті зауважень головного юридичного управління апарату Верховної Ради. «Згідно з Регламентом, — йдеться у ньому, — зміст підготовленого до розгляду законопроекту має відповідати тексту проекту, прийнятому в першому читанні». Натомість окремі статті зазнали суттєвих змін. Відтак документ пропонують повернути на повторне друге читання.
Хоч би скільки порівнювати тексти документів, усі вони зводяться до одного — обмеження прав громадян публічно мирно відстоювати свою точку зору, як нині це гарантує Основний Закон.
Коментар
Володимир Фесенко, політолог:
— Цей законопроект уже спричинив достатньо серйозні дискусії й дуже різні оцінки. У принципі проголосувати його нинішня парламентська коаліція може будь-яким чином. Голоси є. Але, з другого боку, варто прислухатися до критики, не слід обмежувати, тим паче, жорстко обмежувати, можливість для проведення подібних масових громадських заходів. Варто зберегти демократичні стандарти і традиції останніх років, щоб не виникало претензій до цього законопроекту і взагалі до нової влади. Тому варто прислухатися до оцінок і з боку громадськості, і опозиції і знайти певний компроміс.
У новій владі багато хто розуміє, що діяти за принципом «зробимо все, що завгодно, і опозиція нам не указ» — не найкращий варіант. Очевидно, що і Президент хоче зберігати певну респектабельність, не хоче бути антидемократом в очах Заходу. Тому можу припустити: певний діалог навколо цього законопроекту можливий.
