Спасіння потопаючих — справа рук самих потопаючих

Проблема ціни на молоко, що виробляється в особистих селянських господарствах, стара як світ. Змінюються влади, але бажання вирішити питання жодна з них не проявляє, бо, як правило, представники кожної мають «свій шматок» у цьому бізнесі: заготівлі, переробці та реалізації молочної продукції.

Жителі села, які виживають нелегкою працею за рахунок вирощення сільськогосподарської продукції, вже майже два десятиліття чекають від держави і її владних інститутів, як від великих благодійників, якоїсь милостині та захисту в нерівній боротьбі на фронті диспаритету цін. Але чи дочекаються?

Весна, а з нею і сезонні коливання цін на молочну продукцію породжують багато звернень до депутатів щодо захисту інтересів селян.

Нещодавно отримав від мешканців одного села, що на Полтавщині, листа на цю тему такого змісту: «Жителі с. Ковердина Балка просять Вас допомогти у вирішенні питання про ціну на молоко, яке приймають заготівельники від населення та здають на приймальний пункт «Гадячсир».

Справа в тому, що ціна на молоко в нас нестабільна (протягом тижня може змінюватися не один раз). Нині за літр молока платять по дві гривні, хоча в інших районах області ціна доходить до трьох з половиною—чотирьох гривень.

По радіо передають, що вартість молока постійно зростає. У магазинах літр молока коштує 12 гривень, ціна за кілограм сиру доходить до 70 гривень.

Президент Віктор Янукович видав укази, спрямовані на боротьбу з бідністю та корупцією. Ми, жителі сіл, зраділи цим указам, але на ділі бачимо протилежне... Ніхто про нас, селян, не дбав і не дбає.

З повагою жителі с. Ковердина Балка: П. Моцар, М. Швець, О. Богаєвський та інші. Нас підтримують жителі навколишніх сіл: Михайлики, Жоржівка. Маслівці...».

Аналогічного змісту листи надходять з усіх районів Полтавщини та інших регіонів.

У квітні цього року цей лист разом з депутатським запитом «щодо необхідності вжиття негайних попереджувальних заходів регулювання цін на молоко, що заготовлюється в особистих підсобних господарствах України, і захисту товаровиробників від недобросовісних дій заготівельників молокопереробних підприємств, які отримують надприбутки на праці селян» я спрямував на адресу Прем’єр-міністра Миколи Азарова.

«Попереджувальні заходи» уряд зробив у вигляді двох листів-відповідей на цей депутатський запит. Перший лист від Міністерства аграрної політики: «Міністерство розглянуло колективний лист жителів села Ковердина Балка Шишацького району Полтавської області щодо регулювання цін на молоко, що заготовлюється в особистих підсобних господарствах. Відповідно до чинного законодавства закупівельні ціни на тваринницьку продукцію, в тому числі на молоко, формуються у вільному режимі, тобто визначаються суб’єктами господарювання (продавець—покупець) самостійно, за згодою сторін.

Водночас, пунктом 1 статті 19 Господарського кодексу визначено, що суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, а пунктом 5 цієї статті — що незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняється.

Для уникнення зловживань на ринку молока сільськогосподарським товаровиробникам необхідно укладати договори на закупівлю молока з тими молокопереробними підприємствами, які пропонують кращу закупівельну ціну та зацікавлені у створенні сировинної зони.

У цьому договорі обумовлюються якісні показники молока, закупівельні ціни з урахуванням доплат, терміни проведення розрахунків та інші умови, які цікавлять партнерів.

Укладання угоди з покупцем молока необхідно проводити відповідно до Інструкції про проведення закупівлі молочної сировини у сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності та господарствах населення, яка чинна з 01.07.2002 р. без обмеження терміну дії.

Згідно з наказом Мінагрополітики від липня 2002 року, молокопереробне підприємство зобов’язане видати продавцю молока розрахункову книжку на молочну сировину та приймальні квитанції за формою № 3-ПК (МС) (один раз на місяць).

Якщо немає можливості проводити повний аналіз молока по кожному виробнику, яке закуповується у населення для визначення його якості, молоко купується за ціною, що відповідає показникам другого ґатунку, і ця ціна менша, ніж за перший ґатунок.

Для захисту громадян, як здавальників молока та молочної сировини, власникам худоби доцільно створювати заготівельні кооперативи з відповідним обладнанням для визначення якості молока та його охолодження. Це дає можливість приймати молоко від кожного виробника окремо, за якісними показниками. В даному разі виробник одержуватиме оплату за продане молоко відповідно до його якості та покупець молока не зможе занизити якісні показники, а отже, і закупівельну ціну.

У разі невмотивованого заниження закупівельних цін на молоко (змова закупівельників) продавець молока (кооператив), який офіційно уклав договір з покупцем, в якому обумовлена ціна та якість продукції, має можливість звернутися до територіального відділення Антимонопольного комітету для вирішення зазначеного питання. А при виникненні спірних питань між суб’єктом господарювання, який здійснює виробництво молока, та переробним підприємством, продавець, який офіційно уклав договір з покупцем, має можливість у судовому порядку оскаржити неправомірні дії покупця.

Також необхідно зазначити, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» і від 17.10.2007 № 1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари» повноваження щодо регулювання цін на продовольчі товари покладено на місцеві органи виконавчої влади.

Крім того, урядом прийнята постанова від 04.11.2009 №1248 «Про затвердження мінімально допустимого рівня цін на продукцію тваринництва на 2010 рік». Зазначеною постановою затверджено мінімально допустимий рівень цін на продукцію тваринництва на 2010 рік, який використовується як база для розрахунку розміру бюджетних тваринницьких дотацій, а також для розрахунку ціни при закупівлі продукції тваринництва безпосередньо у виробника.

Мінагрополітики дало доручення Міністерству аграрної політики Автономної Республіки Крим та головним управлінням агропромислового розвитку облдержадміністрацій (№ 37-14-3-12/5414 від 15.04.2010), у межах їх компетенції, вжити невідкладних заходів щодо стабілізації ціни на тваринницьку продукцію, особливо на молоко». Підписався під цим повідомленням в. о. першого заступника міністра С. Мельник».

Другий лист від керівника Кабінету Міністрів містив таку інформацію: «На сьогодні закупівельні ціни на тваринницьку продукцію, у тому числі на молоко, формуються відповідно до пункту 1 статті 19 Господарського кодексу, яким визначено, що суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно провадити господарську діяльність.

Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України забороняється незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Для недопущення зниження переробними підприємствами закупівельних цін на молоко, що заготовлюється в особистих селянських господарствах, та необґрунтованого зростання роздрібних цін на молочну продукцію у торговельній мережі урядом вживаються заходи до надання державної підтримки сільськогосподарським товаровиробникам, зокрема шляхом виплати їм дотації за реалізоване молоко.

З метою уникнення зловживань на ринку молочної сировини Мінагрополітики за погодженням з Держкомстатом затвердило Інструкцію про проведення закупівлі молочної сировини у сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності та господарств населення, згідно з якою господарствам населення необхідно укладати договори із зазначенням показників якості молока, закупівельної ціни з урахуванням доплати, строків проведення розрахунків та інших умов. Також відповідно до наказу Мінагрополітики від 1 липня 2002 року № 176 молокопереробне підприємство зобов’язане один раз на місяць видавати продавцеві молока розрахункову книжку на молочну сировину та приймальні квитанції (форма 3 - ПК (МС). Крім того, особистим селянським господарствам рекомендовано утворювати сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, у тому числі із заготівлі та реалізації молока.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 548 повноваження щодо регулювання цін (тарифів), у тому числі на продовольчі товари, зокрема молочну продукцію, покладено на місцеві органи виконавчої влади. З повагою Прем’єр-міністр Микола Азаров».

Чи потеплішало на душі авторам звернення і всім селянам від таких відповідей? Звичайно — ні!

Проблема залишається невирішеною. Виробник сільськогосподарської продукції продовжує залишатися сам на сам у відносинах із заготівельниками і переробниками. Держава продовжує займати «страусову позицію», ховаючи голову в пісок, і не бажає включити важелі регулювання ціноутворення в цьому ланцюгу, сподіваючись, що ринок відрегулює це сам. А тим часом на «дармовій» праці селян наживаються ділки, які за безцінь у них забирають продукцію і за «цінами без совісті» її реалізовують.

Чи дочекаються сільські жителі милостині від держави у вигляді захисту їхніх інтересів хоча б у питаннях регулювання цін на сільгосппродукцію? Сказати важко. Нині селянське молоко дешевше від води. Але принаймні стало зрозуміло, що і нова влада каже селянам: «Спасіння потопаючих — справа рук самих потопаючих».