Капіталізм не виправдав сподівань на пострадянському просторі. Така тема чергових публічних дебатів, які організовує фонд «Ефективне управління». Відбудеться захід сьогодні в Києві у Національному драматичному театрі імені Івана Франка. Дискусію (відбуватиметься вона англійською мовою) телекомпанія BBC World News планує транслювати в багатьох країнах.
Чи винен капіталізм в економічних потрясіннях країн, що утворилися внаслідок розпаду Радянського Союзу? Чи переважують вигоди капіталістичної системи її витрати? Чи опинилися б пострадянські держави в ліпшому стані, якби не прагнули так активно впроваджувати вільний ринковий капіталізм? Чи можна нині говорити про яку-небудь економічну систему як найкращу? Пошуку відповідей на такі запитання й присвячено ці дебати. Промовцями, як завжди, будуть відомі політики й економісти, а підсумує дискусію голосування аудиторії.
Якщо говорити про аргументи «за» — досвід колишніх країн Союзу доводить, що шаблонна економічна модель не може бути однаково добра для всіх. Вільний ринковий капіталізм може підходити для одних країн і бути зовсім неприйнятний для інших. Перед тим, як намагатися замінити центральне планування на систему, засновану на незалежному виборі, потрібно було впевнитися, що всі учасники процесу готові до таких змін. Радянська система була абсолютно не підготовлена до капіталізму. Механізм приватизації було запущено у суспільстві, члени якого не мали необхідних управлінських й організаційних навичок. Перекоси й швидкість приватизації, проведеної під тиском західних радників, призвели до розкрадання активів потенційно життєздатних компаній.
Вільний ринковий капіталізм не тільки не виконав своєї обіцянки підвищити рівень життя населення, а й послабив соціальні гарантії, які характеризували соціальну політику радянського періоду. У колишніх республіках Союзу капіталізм сприймали як невід’ємну частину демократії, необхідної для досягнення більш високих стандартів життя. Замість цього капіталізм привів до влади клептократів, які узурпували народне господарство й у прагненні зберегти над ним контроль перешкоджали розвитку демократичних і правових інститутів.
Капіталізм з його принципом індивідуальної вигоди спричинив глобальну економічну кризу, яка сильно вдарила по незміцнілих економіках пострадянських країн. Капіталізм не стимулює соціальну відповідальність, тому в країнах, що впроваджують капіталістичну систему, зростають ризики перед будь-якою помилкою регулювання. Крім того, що більш відкриті економіки, то вище ризик втрат від некоректних дій країн — економічних партнерів.
Супротивники тези про неефективність капіталізму стверджують, що така економічна система все-таки є правильною моделлю для пострадянських держав, і її позитивні результати рано чи пізно проявляться. Капіталізму, як і демократії, можна навчитися тільки на практиці.
До моменту розпаду Союзу життєздатної альтернативи впровадженню вільного ринкового капіталізму не було. Модель планової економіки, яка базувалася на експлуатації трудових і природних ресурсів на початку свого розвитку і яка була змушена залучати іноземні позики в останні роки існування, до моменту краху довела свою неспроможність. Країнам Союзу не довелося вибирати між стабільністю й можливостями, адже до початку 1990-х вибору вже не залишалося.
