* Міністерство регіонального розвитку і будівництва обрало перші 34 житлові об’єкти, які потребують пільгового кредитування, — про фундаменти.
* Від НАК «Нафтогаз України» вимагають повернути 12,1 мільярда кубометрів газу — про те, що на третє.
На нас чекає серйозна децентралізація управління державними фінансами. Йдеться про право місцевих бюджетів розподіляти п’яту частину загальнодержавного податку на прибуток, про додатковий ресурс для розвитку міст і сіл у 12 мільярдів гривень. Це неабияк зацікавить місцеві органи влади у розвитку бізнес-структур на підпорядкованих їм територіях. Але багато що залежить від рівня промислового розвитку, дефіцитності бюджету, особливостей розподілу соціальних благ на тій чи іншій території тощо. До того ж децентралізація не зменшує рівень корупції. Єдине, що не викликає сумніву, то це безпроблемне проходження законопроектів через парламент, в якому влада має безапеляційну підтримку. Хіба хто забув, як невимушено законодавці затвердили основні макропоказники на 2011 рік, кожен з яких викликав подив у експертів. Особливо той, що стосується наміру продовжити політику нарощування держборгу.
Водночас уряд позичатиме через недобір доходів до держбюджету, у тім числі й отриманих з місцевих бюджетів. Вони перерахували у держбюджет за січень—червень менш як 75 відсотків запланованих призначень. Яка з політичних сил не порушувала Бюджетного або Податкового кодексів, адже держбюджети потерпають від вагітності на незаслужені пільги і преференції! Не минає й тижня без новин про злісні ухиляння від сплати податкових зобов’язань або маніпуляції з бюджетними коштами. (Цього разу — читали про дисбаланси матеріальних цінностей Держрезерву і НАК «Нафтогаз України»). Бізнес не уявляє, як виживати без оптимізації податків, а влада продукує проекти кодексів, як фаст-доги! Якщо нові редакції кодексів відповідатимуть принципам економічного рівноправ’я — це буде неабиякий крок уперед, але владі не до принципів. На перший погляд, плюси — поетапне зниження податку на прибуток і ПДВ, розширення податкової бази, запровадження єдиного переліку підакцизних товарів, прискореної амортизації основних фондів та ін. — це поступка великому бізнесу. Мінуси — канікули по суті без канікул, спрощена система як різновид ускладненої тощо — подарунок малому та середньому бізнесу.
З липня почнуть кредитувати забудовників через Ощадбанк і закупівлю в Державної іпотечної установи облігацій під держгарантії, але для цього їй треба мати статутні права. Криза змусила цінити і гроші, і час, а від рефінансування недобудов у Нацбанку не відмовлялися. До речі, стан платіжного балансу і зростання цін виробників на 14,9 відсотка від початку року переконливо свідчать, що шальки терезів економічного розвитку схиляються на користь виробництва, споживання ще шкандибає. А дефляційні тенденції вже надихнули Нацбанк на зниження облікової ставки з 10,25 до 9,5 відсотка, що теоретично можна розцінювати як запрошення комерційним банкам знижувати проценти за кредитами. Проте комбанки того самого чекають від регулятора. На практиці ж Нацбанк робить ласку держпідприємствам і, власне, урядові, полегшуючи обслуговування боргів. Якщо добре зважити, то й уряд на сьогодні має достатній ресурс для того, щоб покінчити із застоєм у житловому будівництві — його кошти на єдиному казначейському рахунку зросли від початку року більш як на 500 відсотків. Нас нещодавно переконували, що банки знижують ставки за депозитами, акумулюючи кошти для кредитування реального сектору економіки. Тепер запевняють, що в разі одержання кредиту від МВФ його буде спрямовано на стабілізацію фінансового сектору. Фігурально кажучи, ми ось уже кілька років поспіль дбаємо про фундамент, а не про дах над головою.
Свіжий приклад — гіпотетичні наслідки від резонансного рішення Стокгольмського арбітражного трибуналу, яке поки що підтверджує тільки одна сторона судової суперечки — Centragas Holdіng AG, пов’язана з активами відомого бізнесмена Дмитра Фірташа. Нагадаю, мова про нібито неправочинне вилучення з українських газосховищ 11 мільярдів кубометрів газу, які належали вищеназваній компанії, допоки уряд Юлії Тимошенко не розірвав з нею будь-які стосунки (у січні 2009-го). Якщо пригадуєте, саме тоді внаслідок підписання прямого контракту між НАК «Нафтогаз України» і «Газпромом» виключили зі схеми поставок газу в Україну компанію «Росукренерго». У сухому залишку виявився газ, який став предметом міжнародних арбітражних розглядів щодо того, хто кому скільки і за що винен. Остаточне рішення щодо обопільних вимог НАКу і Centragas Стокгольмський трибунал прийняв ще наприкінці березня минулого року, але факт незаконного вилучення 11 мільярдів кубометрів газу визнав нібито 19 травня 2010 року. А відтак — треба (начебто!) повертати 12,1 мільярда кубометрів газу (1,1 мільярда — у вигляді платні за неустойку).
Прямо кажучи, якщо все так і є, то це, по-перше, може поставити на межу виживання НАК «Нафтогаз України». По-друге, віце-прем’єр Сергій Тігіпко і міністр палива та енергетики Юрій Бойко вже заявили про те, що виконати таке рішення неможливо через відсутність грошей у бюджеті, а також загрозу втратити газовий резерв перед опалювальним сезоном і ресурс, необхідний для стабільного транзиту російського газу в Європу. По-третє, якщо так усе і є, то газ, швидше за все, повернуть, а покриватиме державні втрати споживач, оскільки блакитне паливо відтоді стане вочевидь дорожче.
Разом з тим, найбільш імовірно, що НАК «Нафтогаз України» піде четвертим шляхом, розпочавши апеляцією чергове коло судових справ.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
