Студент одного із київських вузів святкував свій двадцятий день народження. Спочатку відпочивали з друзями на природі, потім гості розійшлись по домівках, а іменинник зі своєю подружкою повернувся до студентського гуртожитка. Що сталось між молодою парою — невідомо. Взявши лезо, Віктор намагався перерізати собі вени. Однак у нього нічого не вийшло і хлопець закрився в душовій кімнаті.
— О десятій годині вечора я повертався з роботи в студентський гуртожиток, де проживав на той час, — розповідає майор міліції В’ячеслав Губенко. — Як тільки я зайшов на свій поверх, до мене підбігла стурбована дівчина і, нічого не пояснюючи, схопила мене за руку та потягла за собою. Опинившись біля зачинених дверей душової кімнати, я здогадувався, яка картина постане перед моїми очима.
Не гаючи ні секунди, В’ячеслав декілька разів ударив ногою в двері. На щастя, вони відчинились.
Бездиханне тіло студента висіло на шкіряному ремені. Якби в ті лічені секунди міліціонер розгубився, то цей день народження для юнака був би останнім. В’ячеслав обхопив тіло Віктора та повалив на себе. Під руками не виявилось нічого, чим можна було б перерізати пасок.
— Поки дівчина шукала ножа, мені здавалось, що минула вічність, — продовжує майор Губенко. — «Швидка» прибула за три хвилини. Лікарі, які намагались повернути до життя хлопця, сказали, що якби В’ячеслав запізнився б на дві секунди, то...
Віктор прийшов до тями наступного дня ввечері. Через кілька днів його виписали. Наступного дня після виписки в кімнату міліціонера хтось постукав. На порозі стояв Віктор зі своєю дівчиною. Вони подякували В’ячеславу Губенку за врятоване життя. Відверто кажучи, не кожен насмілився б на такий подвиг. В таких ситуаціях людина може розгубитися, запанікувати. Та В’ячеслав — не з таких. Якби він вчасно не нагодився, то для Віктора все закінчилося б трагічно.
Олена ЦИМБАЛЮК, СЗГ УМВС України на Південно-Західній залізниці.
