Від зон — до технополісів

На Донеччині повіяло зміною інвестиційного клімату. Новопризначений голова обласної державної адміністрації Анатолій Близнюк заявив, що Президент України Віктор Янукович збирається відновити дію закону про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в області. «Президент пообіцяв повернути закон і дав мені завдання навчити всі регіони цій ідеології», — повідомив керівник області.

На думку А. Близнюка, крайнощі, до яких вдавалася центральна влада, не спряли формуванню довіри з боку інвесторів: «У нас є десятки напрацьованих проектів, які були готові до реалізації. Але з урахуванням семи п’ятниць на тиждень... Закрили — і все. А що далі? Де ж ті 50 років, на які прийнято закон? Правила гри взяли і поміняли. У нормальній цивілізованій державі за це треба судити. Або принаймні власною кишенею відповідати за втрату бізнесу. За те, що сюди люди прийшли, вклали гроші, збиралися отримати так, а отримали все навпаки».

Закон, який визначив на Донеччині території з пільговим режимом оподаткування, було прийнято 1998 року. Підприємства, які змогли захистити інвестиційні проекти, на п’ять років звільнялися від податків, а також могли ввозити обладнання і матеріали без сплати мита. Металургійні і машинобудівні заводи, ковбасні та меблеві фабрики, глиняні кар’єри і навіть одна приватна медична клініка — всі ці підприємства отримували сприятливі умови для розвитку. Критики спеціальних економічних зон звинувачували донецький бізнес у зловживаннях: зокрема в налагодженні каналів постачання дешевого імпортного м’яса. Керуючись такими аргументами, уряд Юлії Тимошенко у 2005-му зупинив дію закону і позбавив підприємців пільг. Тепер нова влада має визначитися, що робити зі спеціальними економічними зонами в Україні.

Донецькі підприємці вважають, що запровадження пільгового режиму оподаткування дасть поштовх до розвитку економіки. «Ситуація, в якій перебуває Україна, вимагає неординарних рішень, привернення уваги з боку іноземних інвесторів. З другого боку, потрібно допомогти нашим підприємствам реінвестувати прибуток до нашої економіки на дуже пільгових засадах, — вважає президент Донецької торговельно-промислової палати Геннадій Чіжиков. — У нас нині не так багато джерел і ресурсів, щоб якомога швидше відновити економіку й починати ефективно розвиватися. Спеціальні економічні зони — це один із механізмів, який показав себе позитивно в багатьох країнах. Гадаю, більшість бізнесу підтримає його відновлення».

Геннадій Чіжиков визнає: за п’ять років, коли закон не використовувався, розвиток економіки загальмувався, тож тепер доцільно було б переглянути перелік галузей, які визначено як пріоритетні. «Можливо, цей перелік варто трохи розширити, особливо напередодні Євро-2012. Сьогодні потрібно залучати будь-які засоби і можливості», — додає президент торговельно-промислової палати.

«Я — проти». Так відповів на запитання про перспективу відновлення закону про СЕЗ в Донецькій області директор ТОВ «Рейл Ворлд Україна» Олег Петренко. Компанія мого співрозмовника розташована в Києві, тож порадіти за донецьких колег підприємець не поспішає. «Потрібні рівні умови для всіх, без надання переваг будь-кому. Держава повинна стимулювати інвестиції загалом».

Приблизно таку само точку зору висловив віце-прем’єр-міністр Борис Колесніков у Донецьку. Свого часу він, як підприємець, скористався перевагами закону про спеціальні економічні зони та території пріоритетного розвитку. Тепер, у ранзі чиновника, Колесніков запевнив: повернення до старої схеми очікувати не варто: «Такого закону, як був, — не буде. Україна повинна бути вся вільною економічною зоною. Тому що потрібно якось обіграти наших східноєвропейських сусідів та Китай як світову губку інвестицій. Що таке вільна економічна зона? Це територія, на якій немає податків, але під час в’їзду чи виїзду ви перетинаєте митну територію країни. Єдина перевага — люди, які працюють із низькими зарплатами, можуть у спеціальній економічній зоні на підприємствах із високими технологіями отримати високу зарплату, а підприємства — податки. Модель ВЕЗ нині обговорюється урядом та адміністрацією Президента. Це буде зовсім інша модель, із добросовісною конкуренцією».

Іноземні інвестори поки що не шикуються в чергу до потенційних «зон». На запитання «Голосу України» про перспективу роботи в разі відновлення дії закону про ВЕЗ директор Європейського банку реконструкції і розвитку в Україні Андре Кююсвек делікатно відповів: «Я мало що про це знаю. Знаю, що у світі є такий досвід. І що вільні економічні зони були дуже ефективні в Азії і менш ефективні в Європі». Щодо нашої країни, то, за словами банкіра, потенційних інвесторів відлякують насамперед бюрократія та корупція: «Не завжди зрозуміло, що треба робити, як робити, з ким про це потрібно говорити».

Наприкінці 90-х, коли на Донеччині запроваджували пільговий режим оподаткування, влада пояснювала це необхідністю залучити гроші до невеликих шахтарських міст, де закрилися вугільні підприємства. Але так звані депресивні міста мало приваблювали інвесторів.

«Якщо не всі знають у світі, де Україна і яке вона посідає місце у світовому господарстві за розподілом праці, якщо не знають, що таке Донецька область, то хто може знати, де те Селідове чи Димитрове розташовується і що в них привабливого? Ми ж навіть перші бізнес-форуми в Києві проводили, бо сюди не їхали, не знали, що таке Донецьк», — пояснює помилки авторів закону доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри «Міжнародна економіка» Донецького національного університету Юрій Макогон. Крім того, на думку вченого, не можна було створювати в області аж 22 території пріоритетного розвитку, які за видами діяльності дублювали одна одну.

«Ну який може бути пріоритетний розвиток, коли стільки однакових територій? Ключове слово — розвиток, і це повинно бути пов’язано із більш вигідними позиціями цього міста чи регіону. А якщо він, навпаки, депресивний — хіба можна тут відкривати зону? І ці території не можуть повторювати одна одну за діяльністю. У кожної мусить бути щось своє. І не так багато. Якщо ми в нових законодавчих актах врахуємо цей серйозний недолік минулого періоду, тоді зможемо забезпечити новий підхід», — пояснює Ю. Макогон. На його думку, доцільно створювати технопарки та технополіси, де пріоритет віддається не сировинним галузям, а наукомісткому виробництву. Тоді Україна продаватиме за кордон не заготовку, а готову продукцію машинобудування.

«Для нас важливо перш за все залишити наші вітчизняні гроші, — зазначає професор. — А потім уже прийдуть сюди іноземці. Якщо проаналізувати діяльність попередніх зон в області — це був приплив насамперед вітчизняних інвестицій до краю і взагалі до України. Тим паче що сьогодні багато наших капіталів ховається в офшорних зонах. На першому місці серед іноземних інвесторів стоїть Кіпр. Тож якби були зони з пільговим режимом оподаткування, виведені гроші повернулися б до України».