Рівномірний розподіл розчарувань

Ця теза, яка стала класичною при оцінці бюджетного процесу, пролунала і з вуст одного з депутатів Хмельницької обласної ради під час затвердження фінансового документа на нинішній рік. Грошей завжди бракує. Однак втішає одне: грошова невизначеність, котра гальмувала роботу практично всіх відомств і установ, нарешті ліквідована. Загальний обсяг видатків обласного бюджету в більш як 1,8 мільярда гривень перевищує загальний обсяг доходів майже на 30 мільйонів гривень. Різниця могла б видатись неприйнятною, якби не проблеми з надходженнями до бюджету. Тож чи вистачить коштів для того, щоб не тільки забезпечити стабільність економіки краю, а й поліпшити рівень життя подолян?

Цікаво, що чи не вперше депутатам обласної ради довелось одночасно розглядати три важливі документи: звіт про виконання минулорічної програми соціально-економічного та культурного розвитку області, затвердження аналогічної на нинішній рік і водночас бюджету. З одного боку, таке зміщення у часі й просторі, коли строки виконання нової річної програми практично стискаються до півріччя, вдалим початком не назвеш. З другого, є можливість ближче порівняти всі документи і запобігти тим ризикам, від яких не вдалось вберегтись у минулому.

Минулий рік проходив під гаслом мінімізації негативних наслідків світової кризи. І це означало, що найважливіше завдання — зберегти рівень зарплати, кількість робочих місць, режим повного робочого дня та запобігти банкрутству підприємств. Якщо виходити із загальнодержавного рейтингу, то із цим начебто впорались, бо із дев’ятнадцятого місця в першому кварталі до кінця року області вдалось піднятись на чотири сходинки. Але в реальному житті відчути ці успіхи не судилося.

Адже випуск продукції за цей час скоротився більш як на 23 відсотки, тоді як планували його приріст. Спад обсягів промислового виробництва відбувся в усіх основних видах діяльності. Транспортники перевезли на третину менше вантажів. Будівельники різко скоротили обсяги робіт. І тільки сільське господарство на диво дісталося плюсів і в рослинництві, і в тваринництві.

Попри всі місцеві перемоги, а вони таки були і на окремих підприємствах, і в деяких галузях, мешканцям краю жилось не надто розкішно і сито. Адже середній розмір пенсій в області на кінець року становив лише 848 гривень, а середня зарплата — півтори тисячі.

Про всі ці показники сьогодні можна було б і не згадувати — вони відійшли в минуле, якби не одна деталь, на яку під час звіту звернув увагу депутат Володимир Співачук: «Майже 40 відсотків зобов’язань минулорічної програми залишились невиконані. Але хто за це відповів?». І в такому разі, чи є сенс обтяжувати себе новими планами?

У цьогорічної програми плани значно амбітніші: не встояти в час кризи, а відновити економічне зростання і закласти інвестиційний фундамент для подальшого стійкого розвитку. І це означає, що до кінця року область має прозвітувати про індекс промислового виробництва у 101,1 відсотка і приріст сільськогосподарської продукції у 3,2 відсотка.

Хоча з такими темпами важко говорити про справді серйозний фундамент на майбутнє, проте перші цеглини закладаються. Протягом першого кварталу в промисловості нарешті зафіксували збільшення виробництва. Нехай лише на 0,3 відсотка, зате вже в квітні ця цифра зросла вчетверо. І це не може не свідчити про позитивні тенденції. Село також прозвітувало про збільшення виробництва. Але в будівництві, на транспорті, роздрібній торгівлі подолати відставання так і не вдалось.

І знову найголовнішим залишається одне питання: чи вдасться у кінцевому підсумку змінити життя хмельничан? Хоча в першому кварталі середня номінальна зарплата зросла майже на півсотні гривень, зате зарплатні борги порівняно з початком року знову зросли на 1,6 мільйона гривень і в квітні перевищили 24 мільйони гривень.

Щоб бути успішною, області доведеться не тільки покривати борги, а й напружено працювати над бюджетними надходженнями. Головну ставку зроблено саме на доходи з фізичних осіб, котрі мають зрости на 96 мільйонів гривень. Високі зарплати і ліквідовані борги — ось основна передумова виконання такого завдання. Та хто нині може похвалитись цим?

Ще одним важливим джерелом надходжень будуть сплати по фіксованому податку малих підприємців. Вони мають сягнути майже 15 мільйонів гривень. Але ж і тут є чимало проблем. Де гарантії, що таки вдасться зменшити кількість приватних підприємців, що платять дуже скромний фіксований податок, і одночасно перевести їх у розряд тих, хто несе значно більше податкове навантаження?

Козирною картою при наповненні бюджету буде й земля. Останніх три роки вона давала непоганий «урожай» бюджетних надходжень, які за цей час зросли вдвічі й торік перевищили сто мільйонів гривень. Тепер «урожайність» підвищуватиме індексація грошової оцінки землі та збільшення ставок орендної плати, але одночасно її зменшуватимуть такі показники, як вже наявна переплата за землю та банкрутство окремих підприємств.

Фінансисти, обласна адміністрація та депутати добряче попрацювали, щоб до великих бюджетних потоків долучились не тільки дрібні, а й зовсім крихітні потічки. Без цього владі буде проблематично гарантувати зростання соціальних стандартів життя земляків та розвиток бюджетних сфер. Тільки витрати на освіту мають зрости майже на чверть, охорону здоров’я — трохи менш як на третину. Планується більше витрачати на соціальний захист населення, на програми для підтримки сім’ї, жінок та молоді, на соціальний захист дітей. «Дорожчими» стануть галузі культури, мистецтва, фізичної культури та спорту...

Одне слово, значна частина видаткових показників бюджету перевищує торішні. Але при цьому не відмахнешся від серйозних інфляційних процесів та істотного зростання цін. Останні «з’їдають» найкращі бюджетні наміри. А часу на те, щоб виправити помилки, впоратись із прорахунками, залатати ті бюджетні дірки, які неодмінно виникатимуть, дуже мало. Бо хоча бюджет і програма розвитку області приймались на цілий рік, на виконання їх залишається трошки більше півріччя. Тож робота має бути вдвічі інтенсивніша.

Хмельницький.