Людям треба повернути надію

Повернення у крісло голови ОДА Миколи Круглова, лідера обласної організації Партії регіонів, для депутатської більшості було передбачуваним. В Україні після президентських виборів звична кадрова перетряска. До того ж останнім часом взаємовідносини обласної ради, ядро якого становлять «регіонали», і колишнього голови «литвиновця», Олексія Гаркуші, помітно погіршилися, особливо після другого туру президентських виборів. Останній, відбиваючись від настирливих депутатів, не раз привселюдно заявляв про політичні причіпки. У такій обстановці про конструктивну роботу говорити було важко.

Чому вибір Віктора Януковича випав на Круглова, догадатися неважко: у Президента немає вірнішого й надійнішого помічника у миколаївському регіоні. Всі ці роки народний депутат вірою та правдою служив Партії регіонів, її лідеру, формував обласну партійну структуру, підбирав кадри й актив, вникав у проблеми області, намагався розв’язувати їх у парламенті та високих столичних кабінетах, проводив прийоми громадян. Словом, завжди був на слуху. Треба визнати: за останні десять років Миколі Петровичу вдалося втягнути в орбіту партійних інтересів багатьох авторитетних людей.

По суті, 59-літній новий керівник області повернувся на колишнє місце з інтервалом у десять років. З 1995-го по 1999 рік він керував Миколаївською областю, але за результатами президентських виборів потрапив у немилість Кучми й був звільнений із обійманої посади. Більшість миколаївського електорату проголосувало тоді за головного комуніста країни Петра Симоненка. Незважаючи на безліч перепон і підніжок, Круглов пройшов за мажоритарним округом до Верховної Ради, а в 2006 і 2007 роках був обраний за списком Партії регіонів. Його по праву можна вважати аборигеном партії азаровського призову.

Не можна не відзначити: подання було дружнім. У Миколаївській обласній раді за всю історію її існування ніколи не спостерігалося бійок, і шашок ніхто не підривав. У провінційному місті все зрозуміліше та спокійніше.

Голова Миколаївської облради Тетяна Демченко не стримувала емоцій: «Ми не просто цього чекали, ми на це працювали...» У свою чергу, новий-старий голова ОДА зробив відповідний реверанс у бік обласної ради, пообіцявши поважне ставлення до депутатського корпусу й неухильне виконання рішень сесій. Цього останнім часом дуже не вистачало ні тій, ні іншій стороні. Можна тільки порадіти настільки вдалому тандему, але деякі депутати, знаючи прямолінійний характер Тетяни Василівни, вже зараз пророкують: з новим головою їй буде складніше працювати. Якщо у питаннях критики Олександра Садикова та Олексія Гаркуші голова обласної ради завжди знаходила активну підтримку у регіональній більшості, то стосовно Круглова цей варіант не пройде.

Але провісники, схоже, помиляються. За час роботи на посаді голови обласної ради Тетяна Демченко помітно виросла як керівник і політик. І якщо головним девізом біло-блакитного партійного прапора Демченко та Круглова буде «Миколаївщина для людей», мається на увазі й для роботяг, розбіжностей у спільній роботі очікувати не доведеться. Сесія, яка затвердила обласний бюджет, стала першим тому підтвердженням. 

У зв’язку із призначенням Миколи Круглова на пост голови Миколаївської ОДА обласну організацію Партії регіонів не минула кадрова ротація. Кермо влади партії залишилося у Миколи Петровича. Його партійним заступником обрано перспективного політика і бізнесмена, депутата і керівника фракції Партії регіонів в обласній раді Ігоря Дятлова. Відповідальний пост лідера міської організації ПР очолив секретар Миколаївської міськради Володимир Коренюгін. А миколаївський партієць Сергій Майборода поповнив депутатські лави у Верховній Раді.

Напередодні майбутніх виборів міського голови кандидатури самі різні, але найголовніша фігура, схоже, поки що у тіні. Не можна не визнати: позиції чинного міського голови Володимира Чайки на електоральному полі Миколаєва доволі сильні, і його конкуренти, образно кажучи, повинні мати не тільки легені, а й зябра. Тим більше, що Володимир Дмитрович за довгі роки керівництва містом навчився професійно долати різнобальні політичні шторми, залишаючись у добрих стосунках з усіма партіями.

У Миколаєві, як і в інших містах, уже працює свій Комітет захисту України, на чолі якого став народний депутат від БЮТ Роман Забзалюк. Його перший заступник — беззмінний лідер Миколаївської обласної організації Народного руху Юрій Діденко. Крім ВО «Батьківщина» і НРУ, до Комітету захисту України ввійшли УСДП, ПРП і ХДС.

Після ганебного провалу на президентських виборах депутатська фракція БЮТ в обласній раді помітно розгубилася й затихла. Навіть офіційну заяву про перехід БЮТ в опозицію на 36-й сесії обласної ради не було кому озвучити. Папірець із дрібним шрифтом загубився на депутатських столах у пакетах сесійних документів і належного ефекту не справив. Тихо, гладко, як по маслу, пройшли фінансові питання. 

Лідер ВО «Батьківщина» у Миколаївській області, народний депутат Роман Забзалюк постфактум позлорадіє у миколаївських інтернет-ресурсах: народний депутат Круглов, мовляв, свого часу критикував уряд, що пішов, за недостатню увагу до проблем суднобудування, до будівництва об’їзної дороги й мосту у місті Миколаєві. Але які сьогодні він шукатиме аргументи, коли статті фінансування урізані на 43 відсотки, а названі об’єкти взагалі не згадуються? Треба визнати: політичні тенденції в обласній раді змінюються, як нестійка погода. Ідеологічні союзники регіоналов ПСПУ й КПУ, приміром, залишилися при своїх інтересах у прагненні заборонити натовські навчання «Сі Бриз-2010». Вимога «вітренківців» і комуністів регіональна більшість, на жаль, не підтримала й зробити так, як одеський депутатський корпус, не захотіла. Але ж ще рік тому таке звернення пройшло б «на ура».

Не можна не відзначити й відсутність єдності у місцевому соціалістичному ядрі. Над миколаївською обласною партійною та міською організаціями СПУ, як бабка пошептала: сваряться й ділять, ділять і сваряться... Сміття з хати давно вимели, а мир, на жаль, не приходить.

Куди активніше визначилися з політичним орієнтиром депутати міської ради. Не бажаючи брати участі у внутріпартійних чварах, що раз у раз стрясають міську партійну організацію БЮТ, першим вийшов із фракції авторитетний у Миколаєві бізнесмен, меценат і спортсмен депутат Вадим Меріков. За ним потягнулися інші, що відчули у своїх партіях політичну тугу. У депутатську групу «Фронт змін», очолювану Вадимом Меріковим, увійшли депутати з БЮТ, Партії зелених, ПСПУ, партії «Реформи та порядок». Мета й завдання «Фронту змін» по духу близькі розсудливим людям: ділом стверджувати любов до рідного міста та городян.

Прихід до влади Миколи Круглова благотворно подіяв і на міського голову Володимира Чайку. Він, у якого є всі шанси перемогти на виборах, розраховує на конструктивне співробітництво. Великий управлінський досвід і його солідні столичні зв’язки могли б допомогти розв’язати застарілі міські проблеми.

Що стосується майбутніх виборів, виборцям за великим рахунком однаково, за якою системою проходитимуть вибори — за партійними списками чи мажоритарно. Багато хто з них, кілька разів загорівшись, перегоріли й ні в що вже не вірять. Система виборів важливіша для тих, хто мітить у депутати або мріє втриматися у сесійному залі ще на пару-трійку скликань. Але депутати без виборців — що нуль без палички. Людям треба повернути надію.

Миколаївська область.