Уже п’ятий рік в Україні діє закон «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Про те, що щось у ньому потрібно змінити, заговорили ще в 2008-му. І ось цей час настав. Інтернет заряснів заголовками на кшталт «Азаров допоможе бездомним». Такий оптимізм журналістам вселило те, що уряд таки схвалив проект закону про внесення змін до вже існуючого. Одна біда: текст схваленого документа знайти було дуже важко. Адже жодних розпізнавальних знаків законопроекту у повідомленнях прес-служби Кабінету Міністрів і Міністерства праці та соціальної політики не було. Дізнатися реквізити законопроекту нам не вдалося навіть телефоном. У прес-службі Мінпраці нам сказали: «Це треба з’ясовувати. А взагалі-то ми у своїй інформації про основні моменти написали».
Виявляється, найважливішими моментами нового документа, принаймні як свідчить повідомлення міністерської прес-служби, є те, що «тепер бездомні громадяни зможуть отримати реєстрацію місця проживання/перебування за адресою закладів відповідного спрямування» (цитата з офіційного сайту Міністерства праці та соціальної політики). Для відома: вони це вже і так роблять не перший рік.
— Ми вже другий рік проводимо реєстрацію громадян за місцем переважного місцезнаходження. Дана реєстрація дається строком на шість місяців із подальшим її продовженням. Ми також допомагаємо у відновленні документів. Щоразу до нас приходить від 10 до 12 чоловік, — розповів «Голосові України» директор Центру обліку бездомних громадян Роман Романчук.
Ще одне «досягнення» ухваленого законопроекту — чітке визначення понять «бездомність» та «бездомна особа». До слова, ми все-таки знайшли текст законопроекту із потрібною нам назвою. Чи це той, який ухвалив уряд, — не факт, але дуже на те схоже. І в пояснювальній записці до нього цікавим є формулювання мети закону: вдосконалення термінів і понять з метою наближення їх до європейських стандартів. І лише потім сказано ще й про об’єднання зусиль у профілактиці бездомності. Пріоритетність завдань, чесно кажучи, дивна. Виходить, основна проблема наших безхатьків те, що їх неправильно називають...
Разючих відмінностей від нині діючого на перший погляд немає. Хіба що в окрему статтю винесено положення про запобігання бездомності серед громадян похилого віку та інвалідів і серед так званих інших груп ризику. До останніх, між іншим, зарахували дітей-сиріт, мешканців гуртожитків, осіб, що страждають на психічні розлади, а також осіб, що проживають в орендованих приміщеннях, у знайомих, родичів, друзів тощо. Ще одне нововведення — стаття про відповідальність за порушення законодавства щодо соцзахисту бездомних громадян та безпритульних дітей. У ній строго написано: особи, винні в порушенні цього законодавства, несуть відповідальність згідно з законами. Якими — не уточнили. Відповідь на це запитання ми, мабуть, знайдемо в наступному законопроекті.
