Вийшов новий альбом гурту «Океан Ельзи» та Святослава Вакарчука «DOLCE VІTA»
В останньому альбомі Вакарчука і його команди немає нічого принципово нового — диск своїм музичним стилем нагадує перші альбоми «Я на небі був» і «Суперсиметрія». Це комусь подобається, а хтось вважає, що після «Глорії» та «Міри» у Святослава Вакарчука настала творча криза. Та з висновками поспішати не варто. По-перше, океанщики завжди були стандартні за форматом і незвичайні за звучанням. Так, вокал Вакарчука впізнати завжди легко, але співак завжди додає до «знайомого» якихось нових і цікавих інтонацій. Наприклад, пісня «Надя» була б звичайнісінькою композицією про надію, Надю і кохання — якби не оте «Еее-ей-і-моя Надя». Мелодія, яка завжди вирізняється ритмічністю, природністю, відчуттям своєрідної свободи. По-друге, хоча група й повернулася до старого стилю, та все ж щось особливо- привабливе таки є у піснях «Я так хочу...» і «Більше для нас». Барабанний «гуп» упродовж пісні «На лінії вогню» заворожує і чимось нагадує мотиви африканських танців. «Ордени» у будь-якому випадку примусять замислитися про обов’язок пам’яті перед загиблими на війні співвітчизниками, а «18 хвилин» — про швидкоплинність нашого життя.
