Найстарішому храму Волині — Успенському кафедральному собору у Володимирі-Волинському виповнилося 850 років.
Величну й подиву гідну святиню на одному з двох пагорбів у центрі Володимира-Волинського, неподалік злиття колись повноводих рік Луги і Смоча, в 1156—1160 роках побудував князь Володимир-Волинський Мстислав Ізяславович, якому згодом судилося стати Київським. У цьому храмі 1170 він і похований. Успенський собор ще називають на честь будівничого Мстиславовим храмом. Він єдиний на Волині лишився з часів Київської Русі.
Успенський храм одразу став кафедральним собором Володимир-Волинських єпископів. А Волинська єпархія, заснована 992 року, одна з найстаріших в Україні. Поряд із богослужебним призначенням храм виконував і державне: тут приймали присягу піддані князів, підписувалися політичні й торгові угоди, складався відомий Волинський літопис.
Попри могутні півтораметрові стіни собор не раз зазнавав руйнацій. Уперше — після нашестя Батия, згодом — татар у 1491 році. 1494 року володимирський єпископ Вассіан відбудував храм і передав йому шановану тепер ікону Божої Матері (Володимирська братська). Цей самий владика захистив собор валом і побудував поряд «єпископський замок», який і досі є офіційною резиденцією владик Володимир-Волинської єпархії.
Після підписання в 1596 році в Бресті унії, головним ініціатором якої був Володимир-Волинський єпископ Іпатій Потій, Мстиславів храм надовго перейшов до греко-католицької церкви.
Сильна пожежа 1683 року спустошила Володимир-Волинський, дуже пошкодила собор. Відновили святиню лише 1753 року. При відбудові храму уніати намагалися переробити візантійську архітектуру храму на свій смак. Фатальним для собору став 1792 рік, коли єпископ Симеон Млодський у храмі почав прорубувати хід до проповідницької кафедри. Опора впала, обвалилися склепіння, і храм надовго став руїною. Його використовували як сховище сіна, зерна, дров, а впритул до храму збудували хліви для худоби.
У 1892 році, під час врочистого відзначення 900-ліття Волинської єпархії, на долю давньоруської святині нарешті звернули увагу і згодом почали відбудову. Активну участь у цій справі взяли провідні вчені В. Антонович, А. Прахов, О. Левицький. А найбільше майбутнім храму опікувалося створене тоді Свято-Володимирське братство. Воно вирішило відбудувати святиню у первісному візантійському стилі. Ідею підтримав і автор проекту відбудови Григорій Іванович Котов. Завдяки їх старанням можемо сьогодні споглядати храм у його первісній красі.
Освятили відреставрований храм 16 вересня 1900 року. Це було свято й для древнього Володимира-Волинського, й для всіх православних тодішньої Російської імперії. До збору коштів на відбудову собору долучилися всі, гроші здавали й бідняки, й члени царської родини.
У ХХ столітті храм був парафіяльним, а 3 травня 1996 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви була відновлена Володимир-Волинська єпархія, і Успенський собор знову став кафедральним. Мстиславів храм знову став духовним центром древньої Волинської землі.
Про все це згадалося 10—11 травня, коли в княжому Володимирі-Волинському відбувалися врочистості з нагоди 850-річчя собору.
11 травня, в день пам’яті Собору Волинських святих, глава Української Православної Церкви Блаженнійший митрополит Володимир та Митрополит Східно-Американський і Нью-Йоркський Іларіон очолили Божественну літургію на площі перед Успенським собором. Першосвятителям співслужили ієрархи майже всіх єпархій УПЦ, а також сойм духовенства Володимир-Волинської єпархії.
Вітаючи духовенство та парафіян з ювілеєм Блаженнійший Митрополит Володимир сказав: «Кожен храм історично пережив те, що й переживав увесь народ. Важко уявити, скільки було пролито сліз печалі й радості. І вся ця історія свідчить про милість і благость Божу. Нехай цей храм стоїть непорушно і нагадує нашим холодним душам про милостивість Господа до людського роду, без якої немає на світі правди та істини. Нехай Пресвята Богородиця, яка скільки років покриває цей храм, буде і надалі Покровом і Заступницею сьогодення і майбуття».
Волинська область.
Фото автора.
