Ангел зірвав ромашку біля ніг кам’яного ідола і вручив своїй супутниці. Навколо бігали діти, які граються трансформерами та з пелюшок володіють комп’ютером. Ще поруч ходив чорно-сріблястий робот і щось декламував машинною мовою. А з кам’яних стін дворика, із зеленої галявини на відвідувачів дивилося вічне Мистецтво. А воно непідвладне ні революціям, ні політиці, ні технічному прогресу. У Кам’янці-Подільському, де художників не менше, ніж пам’яток, в останні роки тільки й розмов про те, що колишня влада відібрала виставковий зал, а нинішня ніяк не може його повернути митцям.
Не те що не хоче, а через кризу не може когось переселити, щось відремонтувати чи добудувати, щоб віддати відібране. Музейники, яким належав виставковий, тепер кажуть, що це навіть краще, бо варто подумати про значно ширшу виставкову площу, під яку, на думку директора музею-заповідника Людмили Станіславської, надається Нова Західна вежа в Старій фортеці. Та й тут затримка за грішми.
Наразі митці самі знайшли вихід. Вони створили свій простір. Кращого місця під мистецьку галерею годі й шукати. Колишній вірменський дворик, який нині служить археологічному музею міста та доповнює його експозицію фігурами знайдених на Поділлі давньоруських ідолів, став галереєю просто неба. У ній живописці, графіки, скульптори, склодуви, ковалі, монументалісти представили свої творчі знахідки. Можна було ходити «по квадрату» і милуватися ними. Або спілкуватися з друзями під барвистим рядом батиків Лариси Заярної, або зупинитися там, де Сергій Кляпетура працював над скульптурним портретом своєї колеги. Можна було послухати виступи юних співаків з дитячої школи мистецтв №1. Або ж пройтися услід за усміхненим Ангелом чи прискіпливим Капелюшником, Пані Природою, Циганкою чи Жрицею Кохання, яких представили артисти самодіяльного студентського театру «Лінк».
Щось схоже в Кам’янці-Подільському вже було, коли горбачовська «перебудова» народила літературно-мистецьке товариство «Творчість». Воно на кожному кроці натикалося на спротив апаратників міському Компартії, яким було дано команду: «Неформалів не пущать!» Їх відключали від мікрофона навіть тоді, коли збирали кошти на пам’ятник Шевченку в Кам’янці.
А от новій організації митців «Арт-простір», якій усього рік, всюди раді. Перші особи міста завітали на її мистецьку акцію, і від питання про виставкові площі не відмахнулися. Міська влада готова повернути в комунальну власність передане національному університету приміщення колишньої агрошколи напроти Ратуші. Воно не використовується агрошколою, а перший поверх міг би послужити митцям. Не відкидає влада й пропозицій з Новою Західною. Підтримує й тих приватних бізнесменів, які хочуть викупити колишні заводські площі в Старому місті для облаштування приватних галерей. На знак порозуміння та як символ майбутньої співпраці, «артпростірівці» вручили міському голові Анатолію Нестеруку скульптурний ескіз пам’ятника князям Коріатовичам роботи Сергія Кляпетури. За легендою, вони є засновникам міста, а за історією — дбайливими правителями, при яких Кам’янець процвітав і отримав магдебурзьке право. Хай будуть для сучасних очільників міста зразком.
На знімках: арт-простір Вірменського дворика.
Фото автора.
