Головне не скільки вчитимуть дітей, а якої якості освіту здобудуть школярі. Ця теза звучала з вуст мало не кожного, хто виступав під час парламентських слухань, на яких ішлося про доцільність запровадження 12-річної системи освіти. Тема актуальна і обговорюється не тільки в освітянському колі.
Ідея дванадцятирічного навчання в школі неоднозначно сприймається суспільством. Саме тому Комітет Верховної Ради з питань науки і освіти вирішив провести зібрання, на якому можна було б почути різні думки не лише вчителів, а й викладачів вузів, науковців, урядовців та народних депутатів. Як уже писав «Голос України», на початку слухань міністр з питань освіти і науки Дмитро Табачник оприлюднив позицію уряду: країна не готова до збільшеного терміну навчання в школі. Для цього не обладнано шкільні приміщення, не створено нових підручників, морально не готові самі учні, їхні батьки та й самі вчителі. Не потягне таких змін поки що і державний бюджет.
Натомість голова профільного парламентського комітету Володимир Полохало поінформував, що, за результатами опитувань освітян у регіонах, 12-річка могла б істотно поліпшити якість освіти. Вони підтримують її впровадження, але за трьох умов. Передусім учителі наполягають на облаштуванні шкільних приміщень (класів, їдалень, спортзалів тощо) і вдосконаленні підручників. Освітяни звертають увагу, що неврегульованим залишається питання із призовом 18-річних юнаків-випускників до армії. До речі, за теперішнім законодавством, діти закінчуватимуть 12 клас у віці, в якому вже можна офіційно створювати сім’ю, але не матимуть при цьому жодних професійних навичок. Необхідною умовою для збільшення терміну навчання в школі, на думку педагогів, є також підвищення соціального статусу вчителя.
Дванадцятирічна школа все-таки нині, як ніколи, потребує державної підтримки, і не тільки фінансової. «Освіта висувається на периферійні напрямки внутрішньої політики держави», — наголосив В. Полохало. Він поділився такою інформацією: песимісти вважають, що через три-п’ять років випускники шкіл будуть нездатними засвоювати програми вищих навчальних закладів. На думку ректора Київського національного університету імені Т. Шевченка Леоніда Губерського, на часі взагалі створення нових стандартів освіти для середньої і вищої школи, які були б скоординовані між собою. Зараз між цими сферами прірва. Викладачі вузів повністю відсторонені від створення підручників та розробки навчальних програм, як це практикувалося раніше.
А от народний депутат Леся Оробець висловила переконання, що тема, яку обговорювали під час парламентських слухань, як мінімум некоректно сформульована. Чому в 2000 році цю ідею підтримали всі, а тепер вирішується, чи варто запроваджувати дванадцятирічну освіту? – цікавилася вона. «Діти в школу пішли, експеримент над ними почався, а тепер, через десять років, ми намагаємося з’ясувати, що, власне, відбувається», — висловила своє бачення проблеми народний депутат. Вона наголосила, що з самого початку ця ідея була непогана, адже передбачалося, що зайвий рік піде на вдосконалення дитиною знань іноземних мов, опанування професійних навичок тощо.
Добре, якби це стало реальністю. Однак чи має держава кошти на те, щоб профінансувати всі необхідні витрати? Аби освіта розвивалася на належному рівні, потрібно, щоб у головному кошторисі країни передбачалося 10—12 відсотків від ВВП витрат на цю галузь, підкреслив В. Полохало. Нині, за інформацією першого Президента Леоніда Кравчука, держава ділиться лише чотирма відсотками ВВП. Це формально. А як насправді складається ситуація, годі й думати.
Хоча під час слухання освітянського питання з трибуни лунала здебільшого песимістична інформація, самі педагоги розбавляли її. «Неможливо ліквідувати оптимізм учнів, — наголосив у своєму виступі вчитель фізики однієї одеської школи. — Вони прекрасні й талановиті».
