Тридцять шість ветеранів війни в Синельниківському районі на Дніпропетровщині отримуватимуть «Голос України» завдяки депутатам районної ради, головам сільських і селищних рад, керівникам сільгосппідприємств та організацій, які відгукнулися на акцію редакції, присвячену 65-річчю Великої Перемоги. Про це повідомила виконуюча обов’язки голови Синельниківської районної ради Наталя Задорожня.
— За визволення нашого краю точилися важкі кровопролитні бої, — розповідає вона. — Під час зимового наступу в лютому 1943-го радянським воїнам перед натиском ворога довелося відступити. Улітку Червона Армія знову пішла в наступ, але фашисти вперто трималися за місто, намагаючись не пустити її до Дніпра і не втратити важливий залізничний вузол. Звільнили Синельникове 21 вересня 1943-го, а через два дні й увесь район. 25-й і 333-й стрілецьким дивізіям, які найбільше відзначилися в боях, було присвоєно найменування «Синельниківських». Визволителі вступили в майже повністю зруйноване місто: в руїнах лежали промислові підприємства, паровозне і вагонне депо, фашисти висадили в повітря школи, кінотеатри, клуби, сотні житлових будинків. І розстріляли більшість учасників районного підпілля.
Майже дванадцять тисяч жителів міста і району захищали Вітчизну на фронтах Великої Вітчизняної. Одинадцятеро з них — Дмитро Бараболкін, Іван Трушев, Василь Мішков, Василь Авраменко, Василь Адаменко, Дмитро Білокопитов, Петро Малишев, Яків Никоненко, Іван Рєзніченко, Іван Щабельський, Микола Мелещенко — удостоєні звання Героїв Радянського Союзу.
Нині в районі проживають 114 учасників боїв. Повернувшися з війни, вони здійснили ще один подвиг — підняли сільське господарство. Сьогодні це один із найбільших аграрних районів області. Шкода, що роки беруть своє і не всі дожили до ювілейної 65-ї річниці Великої Перемоги. Мій дід — Федір Петрович Тимофєєв — теж не дожив. Війна застала його в армії. Рядовим у кавалерійському полку він воював до сорок третього, мав бойові медалі, в тім числі й «За відвагу». Під Ржевом був тяжко поранений, і його відправили в госпіталь у Ташкент. Одужавши, став працювати машиністом поїзда. З цієї роботи й пішов на пенсію.
9 травня ми привітали всіх наших ветеранів зі святом. Стараємося, щоб і в буденні дні вони теж були оточені турботою і увагою.
Записала Тетяна КОЛЯДИНСЬКА.