«Десять хвилин страху — і ви на роботі»

Людмила з секундоміром визначає порядок відправлення «Богданів». Залежно від кількості машин інтервал становить менше п’яти хвилин. Жінка не з чужих слів знає про нюанси роботи водіїв.

— Щоб влаштуватися на роботу до нас, особливих документів не потрібно. Лише паспорт, права та довідка про стан здоров’я, — розповідає пані Людмила. — Скажу більше: роботодавцям однаково, хто за кермом. Головне для них — гроші. Адже у водіїв ставки немає. Їм потрібно щодня виконувати певний план. Якщо не справляєшся, тебе відразу звільняють. Крім того головний клопіт для них — бензин. Вони заправляються за власний рахунок. Тому маршрутки їздять переповненими майже завжди. Водієві набагато вигідніше заробити гроші за один рейс, аніж витратити бензин на два, коли салон заповнений лише наполовину. Стосовно штрафів, то їх платять самі порушники. Це їхні проблеми.

Про нещасний випадок на вулиці Саксаганського жінка теж чула. Каже, дуже часто такі випадки трапляються через те, що водії поспішають. Адже час — гроші. Не на останньому місці і культура поведінки на дорозі.

Графік роботи на цьому маршруті — 5 днів робочих, 5 вихідних. У середньому доводиться працювати 18 годин на добу. Кількість перерв маршрутники визначають самі, залежно від стану здоров’я. Перепочинок у них недовгий. Адже йдеться про заробіток. Як при такому режимі їм удається не перевтомлюватися та стежити за дорогою — велика таємниця. Цікаво, що автопарку приватник не має. Водії залишають машини у своїх дворах. Але жінка запевняє, що кожного ранку перед виходом на маршрут вони проходять обов’язковий тех- і медогляд. Щоправда, на цю тему вона розмовляти не захотіла.

Те, що маршрутники перевищують швидкість і їздять так, наче для них правила дорожнього руху не існують, не виняток і тут. Водії курять у салонах і нецензурно лають пасажирів. А деяким «майстрам» вдається не лише крутити кермо і давати здачу, а й лузати насіння. Нормою стала і тиснява в годину пік. Тим часом перевезення більшої кількості людей, аніж встановлює завод-виготовлювач, є грубим порушенням експлуатації транспортного засобу. Однак щоранку сотні киян, які спізнюються на роботу, набиваються в маршрутне таксі. Таку картину можна спостерігати майже щодня.

— Нині справді небезпечно їздити не тільки на цьому маршруті, а й на інших. Людей висаджують просто посеред проїжджої частини. Клієнт просить, а водій не відмовляє, — каже киянка Світлана. — Порушення правил дорожнього руху, поганий технічний стан транспортного засобу, втома водіїв стають причиною високої аварійності. Засмучують і вивіски-жарти, якими рясніють салони «Богданів»: «Десять хвилин страху — і ви на роботі», «Вартість атракціону — 2 гривні» тощо. Я сприймаю їх більш ніж серйозно.

Згодні з цим і працівники Державтоінспекції. Більше того, за їхньою інформацією, у Києві кожний п’ятий транспортний засіб, який перевозить пасажирів, несправний.

— З початку року на території Києва сталося 37 дорожньо-транспортних пригод за участю перевізників, — коментує ситуацію заступник начальника ВДАІ Печерського району столиці Сергій Наумець. — Для запобігання аварійності на пасажирському транспорті, посилення роботи зі зміцнення дисципліни водіїв та підвищення технічної готовності автобусів, у тому числі тих, яких залучають для масових перевезень до місць відпочинку організованих груп дітей, в країні з 31 травня до 30 червня цього року проходить комплекс профілактичних заходів «Автобус—2010». У ході контролю за технічним станом маршруток особливу увагу звертаємо на справність аварійних виходів, правомірність встановлення газового обладнання та додаткових місць для сидіння, зчіпних пристроїв для буксирування причепів будь-якого типу багажників, не передбачених технічною документацією, та інше. За результатами перевірок перевізників-порушників притягаємо до відповідальності.

Чи справді їздити в столичних маршрутках небезпечно? Таке запитання кореспондент «Голосу України» поставив президентові Всеукраїнської громадської організації «Асоціація безпеки дорожнього руху» Михайлові Берліну.

— Щоб однозначно відповісти на це запитання, потрібно спиратися на офіційну статистику. Наскільки я знаю, таких даних в Україні немає. Однак достеменно відомо, що ситуація з аварійністю вкрай складна. Як свідчить статистика Всесвітньої організації охорони здоров’я, за показниками смертності від ДТП на 100 тисяч душ населення наша країна посідає п’яте місце в Європі. Третина загиблих в аваріях — молоді люди віком до 25 років. Близько 70% аварій відбувається в містах і 30% — на швидкісних автошляхах. Очевидно, що значну частину ДТП спричиняють і водії маршруток. Є дані про те, що на Київ та інші обласні центри припадає понад 30% загальної кількості ДТП в Україні. Згідно з численними міжнародними дослідженнями, основою безпеки дорожнього руху є три фактори: людина, дорога, транспортний засіб. Відомо, що дороги у нас неякісні, транспортні засоби також не всі досконалі. Та понад 80% аварій трапляється все ж таки з вини водіїв. А водій, який кермує громадським транспортом, несе відповідальність не лише за життя і здоров’я пасажирів, які перебувають у транспортному засобі, але й водіїв та пішоходів поруч. Адже, скажімо, пішоходи в Україні становлять понад 40% жертв ДТП із смертельними наслідками. Державтоінспекція та Міністерство транспорту і зв’язку України, посилюючи роботу з профілактики аварійності на пасажирському транспорті, часто-густо проводять спеціальні акції та видають додаткові розпорядження, покликані покращити безпеку пересування пасажирського транспорту. В Асоціації безпеки дорожнього руху вважають, що, водночас із змінами в законодавстві, від водіїв громадського транспорту потрібно вимагати жорсткого дотримання культури кермування. Належне розуміння відповідальності, яка стоїть перед ними, — запорука безпеки дорожнього руху. До речі, іноземні експерти в галузі дорожнього руху, які працюють в Україні, зауважують, що водії пасажирського транспорту весь час відволікаються від кермування, щоб розрахувати пасажирів. Окрім цього, кількість пасажирів, які бажають скористатися послугами маршрутки, часто перевищує кількість місць для сидіння. Проте власники маршрутних таксі на це не зважають, адже мають забезпечити прибутки приватних підприємців, на котрих працюють. Отже, одночасно з ефективними змінами в законодавстві потрібні постійні заходи для виховання культури кермування в Україні. Змінити поведінку учасників дорожнього руху можливо за умови поєднання зусиль державного, громадського, комерційного секторів та ЗМІ. Саме такою вважає свою мету Всеукраїнська громадська організація «Асоціація безпеки дорожнього руху».