Той, хто криниці копає

Майстри колодязних справ, тобто колодязники (чи криничники), в українських селах не переводилися завжди. Господарі запрошували таких копачів, і ті способами, відомими лише їм, віднаходили на обійсті підземне джерело й забезпечували селян водою. Над багатьма криницями височіли «журавлі» — пристрої, за допомогою яких витягали з колодязної глибини відра з водою. Вони, як і самі криниці, оспівані в піснях, описані в літературі. А про творців — колодязників — мало що відомо.

Колись людей цієї професії було небагато, а тепер — і поготів. Та в Баранівці пощастило познайомитися з колодязником Олегом Батюковим. Цей «майстер живої води» копає криниці більше десяти років, облаштував їх три сотні у багатьох населених пунктах Житомирщини. З криниць Олега Леонідовича люди п’ють чисту й смачну джерельну воду в Новограді-Волинському, Житомирі, а також у селищі Мар’янівці та багатьох селах.

— Де навчилися рідкісному ремеслу? — запитую майстра.

— Від дядька свого перейняв секрети і... любов до води. Він, Іван Якович Ільчук, теж викопав не одну сотню колодязів і мені розказав та показав, як це робити. Його вже немає на світі, а люди з його криниць воду набирають, його добрим словом згадують... Перший свій колодязь я викопав разом із дядьком Іваном тут, у Баранівці, на вулиці Робочій. Там він і досі є, — каже Олег Леонідович.

— Як джерело знаходите?

— Двома провідками. Коли вони схрещуються над якимось місцем, то там є вода. Можна баночку поставити на ніч на визначеному місці. Якщо вранці в ній роса — сміливо копайте тут криницю, — відкриває трохи завісу таємниць своєї професії колодязник. — Дехто з майстрів зерно викладає на купки чи вербові прутики бере і ходить з ними в руках, визначаючи місцезнаходження джерела. Кажуть, що навіть уві сні може привидітися, де копати...

Олег Леонідович розповів, що за сезон — із весни до пізньої осені — викопує 30-40 криниць. Торік аж до грудня копав, бо осінь тепла була. Восени краще копати, до слова, не так спекотно і земля піддатливіша. Працює у вихідні або ж після роботи. Його основна робота — на місцевому фарфоровому заводі. Тут уже тридцять літ працює слюсарем-ремонтником.

Прийшов на завод у п’ятнадцять років, після восьмого класу, починав учнем слюсаря. Колодязництво — захоплення і приробіток. Хоча це ремесло вважається досить небезпечним, бо як попадеться пливун, то круги колодязні може засмоктати, та й самому майстрові треба стерегтися. Буває, що й засипає копачів землею. Тоді надія — на людей, які можуть в останню мить вихопити чоловіка із земляного полону... Сама ж робота — дуже нелегка. Колодязник піднімає на-гора тонни землі. Хтось підрахував, що пройти десять метрів углиб, — це викидати нагору цілий КрАЗ ґрунту, піску чи глею.

Поцікавилася, яку найглибшу криницю копав.

— На чотирнадцять бетонних кругів — до десяти метрів. А найменшу — на шість кругів. Це тут, у Баранівці. Наша місцевість багата на пісок і глину. Але є й скелясті прошарки — біля старого хлібозаводу, приміром. Якщо такий гранітний «подарунок» трапляється, доводиться за допомогою перфоратора пробиватися до джерела, — ділиться деякими тонкощами своєї роботи умілець. — Через те, що пісок і щирець переважають, вода у нас у Баранівці «тверда», жорстка. Найкраща ж — на рівчаку (так люди цю місцину назвали). Там колись була панська криниця. Збереглася вона, хоч і перероблена вже. Тут вода м’яка, завжди холодна...

— Чи знаєте якісь прикмети, забобони, властиві для тих, хто копає колодязі?

— Коли приступаю до копання, то кажу: «Боже, допоможи!» А мої колеги, приміром, під час творення криниці дотримуються ще й таких правил: не лаятися біля живої води, не допускати, щоб жінка зазирнула в недороблену криницю... Але я дозволяю господині зазирнути, нічого від того поганого немає.

Олег Леонідович розповів, що колись криниці викладали каменем, дубовими брусами, а тепер більше цементні «шати» роблять.

Коли зайшла мова про те, чи є кому передавати таємниці ремесла, Батюков скрушно похитав головою:

— Молоді хлопці не копають, а старі колодязники поступово відходять від нас. Мало хто нині цікавиться, як викопати криницю, як знайти джерело. У нашій області таких — одиниці...