«Він пред’явив посвідчення оператора телекомпанії,а якої орієнтації чоловік — на обличчі не написано»

У центрі скандалу опинилася Тульчинська школа-інтернат. Один з її вихованців (хлопчині нема ще й 17 років) декілька разів самовільно залишав територію. Повернути його вдавалося тільки з допомогою міліції. Втікач пояснював, що тікав до батька (мати померла, а батька позбавили батьківських прав, він мешкає у Вінниці). Насправді неповнолітнього чекав «добрий» дядько, який обіцяв всиновити хлопця. В інтернаті стверджують, що він дуже хотів жити в сім’ї. Саме цього дядька затримали за підозрою у розбещенні неповнолітніх хлопчиків. Ще він виготовляв порнографічну продукцію. Порушено кримінальну справу.

В іншому випадку жертві педофіла вдалося втекти. Неповнолітній хлопчик розповів про все у міліції. Правоохоронці затримали підозрюваного.

— Він справді приходив до нас у школу, — каже заступник директора з виховної роботи Тульчинської школи-інтеранту Віктор Васюта. — Пред’явив посвідчення оператора телекомпанії. На вигляд — серйозний чоловік. Сказав, що в них у сім’ї двоє дітей. Просив надати можливість поспілкуватися з хлопчиком. Назвав його ім’я, прізвище. Казав, що знайомий з ним. Має намір усиновити дитину.

Гостю надали можливість для зустрічі. «Вони спілкувалися у моєму кабінеті і в моїй присутності, — продовжує Віктор Васюта. — Я переконався в тому, що дитина справді знає цього чоловіка. І не заперечує проти усиновлення. Хлопчик не раз казав, що дуже хоче жити в родині. Про це знали вихователі. Неодноразово він говорив про це дітям... Ми теж за те, щоб діти могли жити якщо не з біологічними батьками, то хоча б у нормальних сім’ях».

За словами співрозмовника, він детально пояснив гостю правила усиновлення. Для цього потрібен дозвіл із служби захисту дітей. Процедура його отримання передбачена чинним законодавством. Створено спеціальні курси для кандидатів на усиновлення, є банк даних тощо.

— Я попередив чоловіка, що без наявності таких документів йому надалі не нададуть можливості зустрічатися з дитиною, навіть попри те, що вони знайомі і дитина не проти цього, — продовжує Віктор Васюта. — Після того чоловік більше не з’являвся у школі. Тобто він був у нас один-єдиний раз.

Співрозмовник уточнює, що жодного контакту з незнайомими діти не можуть мати без наявності у відвідувачів згаданих вище документів. Віктор Олексійович у школі-інтеранті працює уже 24 роки. Каже, у сні не могло таке привидітися, про що дізнався згодом.

— Приїхали в школу правоохоронці, від них дізнався неприємну інформацію, — каже співрозмовник. — За весь час моєї роботи нічого такого й близько не було. В голові таке не вкладається.

— Де нині дитина?

— Забрали з собою слідчі...

Як стверджує Віктор Васюта, хлопець двічі тікав з інтернату. Тут він з 2007 року. У Тульчин його направили з Вінниці. Там він перебував у притулку «Добро». До того виховувався у Немирівській школі-інтернаті. Сам він комунікабельний, тому легко знайшов спільну мову з дітьми у новому колективі. Заступник директора школи Тамара Кузик каже, що захоплювався малюванням. Грав у вокальному ансамблі. Брав участь у шкільних заходах, зокрема, маскараді.

Вихованцям, які виявляють бажання відвідувати заняття у міській музичній чи художній школі, надають можливість залишати територію інтернату. Для цього вони пишуть заяву, і їм видають відпускне посвідчення. В ньому зазначаються години залишення території интернату і повернення на неї. Приблизно рік хлопчина щотижня ходив у місто на заняття в художній школі.

Про його втечу з інтернату в обох випадках вихователям повідомили діти. «Перших три дні ми розшукували його своїми силами, — каже Віктор Васюта. — А тоді вже заявляли у міліцію. Саме міліціонери обидва рази повертали його до нас. На запитання, до кого він тікає, відповідав, що до батька. Більше нічого не розповідав».

— Сподіваюся, коли все закінчиться, хлопець повернеться до нас і продовжить навчання, — каже Віктор Васюта. — Він перейшов у десятий клас. На запитання як зустрінуть його діти, співрозмовник упевнено відповів: «Зустрінуть, як свого». За його словами, діти в інтернаті особливі. Вони тут всі, як одна сім’я. Заступник директора розповів випадок, коли один з вихованців повернувся після відбуття терміну покарання за гратами. «Ніхто йому жодного разу не дорікнув, ніхто не насміхався над ним, — каже Віктор Васюта. — Тут у кожного надламані, надщерблені долі. Біда їх згуртовує, об’єднує. Тому я впевнений, що з розумінням поставляться до ситуації, що склалася». Дітям про цей факт, звичайно, нічого не розповідають. Але вони й без того про все знають. «Якщо мені жартома кажуть, що скоро стану телезіркою, значить, чують, які пояснення даю журналістам. Дуже серйозно сприймають цей випадок. Уболівають за школу. Бо для них це ще й другий дім».

Заступник директора не відкидає ймовірність того, що дитину можуть перевести в інший навчальний заклад. «Це не від нас залежить. Яке рішення прийме обласне управління освіти, так воно й буде».